Тату, зараз йде війна...
(18+)
Тату, зараз йде війна. Як добре, що цього ти вже не бачиш І спокою на сході вже нема, І люди за своїми плачуть. О шостій ранку я почула вибух. Бомбили, тату, аеропорт, То наш Франківськ, мені як рідний, І я відчула сильний дискомфорт. Та у Франківську зараз спокій, Ми засинаємо у ліжку, А решта всі біжать в підвали й погріб, Щоб пережити страшну нічку. Мені так боляче дивитись, Як інші, тату, помирають. Вони кричали нам "здаватись", А ми їх дружно слали на*уй. А голими руками наші люди Спиняють їхні всі гівняні танки. Всю Україну зимний лютий Так сильно зміг всіх об'єднати. Ці всі московські паразити Ще будуть довго відмиватись, За те, що вбили наших діток Вони будýть у пеклі всі каратись. Тату, зараз йде війна. У нас тут тихо, але так лячно. Вночі гудить сирена голосна Й не знати буде чи безпечно. 01.04.2022
2022-09-27 20:56:40
6
0
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
3813
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1719