Тату, зараз йде війна...
Ференіка Грушецька
(18+)
Тату, зараз йде війна. Як добре, що цього ти вже не бачиш І спокою на сході вже нема, І люди за своїми плачуть. О шостій ранку я почула вибух. Бомбили, тату, аеропорт, То наш Франківськ, мені як рідний, І я відчула сильний дискомфорт. Та у Франківську зараз спокій, Ми засинаємо у ліжку, А решта всі біжать в підвали й погріб, Щоб пережити страшну нічку. Мені так боляче дивитись, Як інші, тату, помирають. Вони кричали нам "здаватись", А ми їх дружно слали на*уй. А голими руками наші люди Спиняють їхні всі гівняні танки. Всю Україну зимний лютий Так сильно зміг всіх об'єднати. Ці всі московські паразити Ще будуть довго відмиватись, За те, що вбили наших діток Вони будýть у пеклі всі каратись. Тату, зараз йде війна. У нас тут тихо, але так лячно. Вночі гудить сирена голосна Й не знати буде чи безпечно. 01.04.2022
2022-09-27 20:56:40
6
0
Інші вірші поета
Я повинна вже піти d e p r e s s i o n Лютневе послання Книга
Інші поети
Alice Fantomhife
@Alice_Fantomhife
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12097
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16488