Ода яка присвячується нам
В нас вже пройшла буря,
І вона була гірша ніж шторм,
Я на світ дивився похмуро,
В надії що це лише сон,
І на ходу я творю,
Будую повітряні замки мрій,
І ще не одноразово тобі повторю,
Кохана, я твій, тільки твій,
Ти в мене забрала єдине,
Єдине, що було тільки моє,
Але нехай, адже я сильний,
Я переживав і не таке,
Та і по-суті ти не забрала,
А я добровільно віддав,
Бо ти мені натомість подарувала,
Те - чого я не чекав.
Всю себе до краплини,
Всю, від думок і до дій,
І до останньої хвилини,
Я тепер буду лиш твій.
Бо ти не забрала, а ми обмінялись,
Частинками свого єства,
Таким чином з'єднавшись,
Але 1+1, не стало дорівнювати 2,
Бо це саме той випадок,
Це саме та ситуація,
Коли не збільшується кількість,
А змінюється саме значення.
Коли приходить розуміння,
Що взагалі-то нічого не втрачено,
А тільки ще більше здобуто,
І стільки нового побачено.
А відчуто то скільки,
Аж до кісток пробирає,
Стільки нових почуттів і вражень,
Що здається, що так не буває.
Але ми руйнуємо стереотипи,
І будуємо нові значення,
Для нас вони перестають бути єдиними,
А стають багатозначними.
Нам дано це зрозуміти,
Осягнути, збагнути, прийняти,
Нам судилося багато чого пережити,
Щоб світу правильний приклад подати,
Але що таке якийсь там світ?
Коли ми заполонили весь всесвіт собою?
Проклали міріади шляхів,
Чистим і світлим коханням з любов'ю.
Стільки слів вже сказано,
А ще більше обдумано,
І гірких і солодких,
Що є, що буде і що було в минулому,
Не варто чогось там лякатись,
Чогось, що ще не є зрозумілим,
Ти головне продовжуй посміхатись,
Адже ти поряд зі своїм милим.
Просто треба діяти,
А головне — то все не важко,
Запитаєш як буде правильно?
Я відповім: - Серце дасть підказку.
2018-06-20 17:55:42
1
1