حكاية طفلة
أسرة سعيدة ، تعيش في بلدة بعيدة ، أحلامها وردية ، و حوائجها بعون الله مقضية . منذ عدة أعوامً مضت بدأت قصتها و انتهت ، فهذا الوالد علي الحنون ، يعمل جنديا و للوطن يصون ، و الأم فتحية للخير سبّاقة ، كل يوم تتحدث مع الجارة بلباقى، أما فيّ الطفلة الصغيرة ، كانت مدللة كالأميرة. في يومٍ من الايام ، استيقظوا على صوت الحطام ، فخرج عليٌ مسرعاً ، و انضم للجنود مدافعاً ، فألقى خطاباً رائعا ، ألقى به خلف القضبان ، لكنه غير مكتئب ولا ندمان ، بل كان يتغنى بالشعر الرنّان . فحاولت الأم ان تقلل الصدمة ، فأخبرت فيّ ان والدها في مهمة ، فلم تتفوه فيّ بأي كلمة ، و بعد عدة أيام ، ذهبت الاثنتان لتصلا الأرحام ، فما كان من فيّ إلا أن تسمع اعتقال ، فترددت العبارة في ذهنها كالموال ، هل أبي مسجونٌ طيلة تلك الأيام ؟، كلا سأبعد تلك الأوهام . كبرت فيّ الصغيرة ، لتصبح كبيرة ، فقالت لأمها ، بلمعة في عينها : كبر ظلي ، و لم أرى حتى الآن والدي ، كم يجذبني الشوق إليه ، إن كان قريباً يا أمي دليني عليه . و بعد شهر رمضان ، شهر المحبة و الغفران ، خرج علي من خلف القضبان ، سمعت فيّ طرقاً على الباب ، ففتحت و قالت هناك شاب ، فأسرعت الأم لتكتشف أمره ، ثم رمقت الأم ابنتها بنظرة ، قائلة هذا من كنت طول عمرك بانتظاره ، هذا والدك الذي كنت تحلمين بلقاءه .
2019-07-18 14:00:16
1
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12177
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3219