Зоря...
Алексей kaa30.03
Кудлатий білий сніг, неначе вату Кидає цілий вечір з-під небес творець... Світ ясен, білий, тільки б малювати... Така краса... лиш я один як мрець. Для когось можу сім вітрів у вузол зав'язати, Для когось можу зірку вкрасти із небес... Та тільки очі хочуть дуже спочивати... Згадає хтось, як я писав вірші І раптом зник, кудись зненацька щез... Я підіймаюсь до творця, до края неба, Чомусь мене не тримає земля... Чекають сім вітрів, в'язати їх не треба, Чекає лиш мене зажурена зоря. ***** Я повстану із пекла, холодних отруєних згарищ. Кожна ніч - мій полон, клятий шлях в небуття. Скільки іскор зірвалося з неба?! Жах! Нелічена сила! Так сліпить вогонь від пожарищ... Віднайду, через рік, через два, Через сотні віків як вернути на небо зірковий вояж. Я палаю в агонії, думи - як смуги. Не алхімік, не фізик, - бездара - поет. Що зробити, щоб зоря ще світила та не згасала? Де та формула, може вірш чи сонет? Я повстану із пекла... Дуже шкода загубленных явищ, Моє місце під небом, щоночі, щодня.. Знаю, зірка моя, та - єдина, Горить, мліє, на мене чекає, Тож судилося сяяти з нею, поки тримає земля.
2022-02-06 20:20:26
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Алексей kaa30.03
Дякую Вам Ольга ☮️🙏🌷
Відповісти
2022-10-20 07:13:18
Подобається
Інші вірші поета
Жага до творчості Усміхнувся серпень нам... Щасливі, як птахи Середмістям
Інші поети
Mateo Torres
@mateo_adrian
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13077
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16495