Андрій
Емілія Дзвінко
Пристрасть палає, Розум спопеляє, Життя відбирає, Мову віднімає. Без тебе раю не маю, Ох, як палко кохаю, Що й на світі все забуваю, Як в твоїх обіймах буваю. Кохання твоє, Все що в мене є. Щохвилини казатиму, Що кращого ніж ти я не знатиму. Андрюшечка, Моя душечка. Очі твої щасливі, Такі мрійливі. Голос твій манить, П*янко дурманить. Руки обнімають Серце проймають. Губи палкі, ніжні Мов троянди підсніжні. Ох, Андрій, Жіночих сердець ти крадій. Твої ласки проймають І душу тримають, Не відпускають. В полоні ласки, Дивної казки. Згораю, палаю, В ласці потопаю. Чари твої неземні, Очі твої чарівні, Богом даний мені.
2024-10-15 17:57:55
2
0
Інші вірші поета
Вони- свобода яснокрила Ода смиренності У довгу путь Мені бідність не страшна
Інші поети
Airad
@dassha
Схожі вірші
Всі
Don't know what to do
Nora
I wanna making you laugh, I wanna making you smile. Please do not kill this love, I'm only touched you while You was wondering by my warmth. I don't know what to do without you; So many days ago you brought Small hope into my boring life, too. Blue eyes like an immense ocean, Your first words like a dream. I'm fall in love with you more, However reckless it may seem. My little devilish angel With radiant smile, You are my own danger. I will always stay inside Your hot heart. You taught me, that memories Are never die, So for me it isn't very dangerous. You are here, but at a so long distance Of many kilometers in eternity. Your care and worry about me amazed My heart. Next to you is no adversity. I don't know what to do without you, My first and single soulmate. Don't kill this love, don't kill me too... Our love appeared from my hate. It is a turning point now, So what will you choose? Yes, you don't know, how... But we really cannot lose! ____________ And there is nothing more pleasant yet than to feel the love of a person who hates everyone now. Перевод на русский: https://www.surgebook.com/anastasia_chan/blog/7abtu0i © (Copyright, 2019) ⓝⓞⓡⓐ
45
3
5097
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1185