Андрій
Пристрасть палає, Розум спопеляє, Життя відбирає, Мову віднімає. Без тебе раю не маю, Ох, як палко кохаю, Що й на світі все забуваю, Як в твоїх обіймах буваю. Кохання твоє, Все що в мене є. Щохвилини казатиму, Що кращого ніж ти я не знатиму. Андрюшечка, Моя душечка. Очі твої щасливі, Такі мрійливі. Голос твій манить, П*янко дурманить. Руки обнімають Серце проймають. Губи палкі, ніжні Мов троянди підсніжні. Ох, Андрій, Жіночих сердець ти крадій. Твої ласки проймають І душу тримають, Не відпускають. В полоні ласки, Дивної казки. Згораю, палаю, В ласці потопаю. Чари твої неземні, Очі твої чарівні, Богом даний мені.
2024-10-15 17:57:55
2
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9232
Нарисую солнышко :)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
2572