Альбом
Антон Шаталов
Чорно-біла світлина, В старому-старому альбомі, Що й сторінки із нього летять, На яких мої родичі сплять. Жовта обкладинка, сірий папір, Клей, що старіший за мій милий дім. Запах історії, колір життя, Тінь зазеркалля, серця биття... Та мить, споглядання — минула вона, Як згорнув я альбом, де родина моя.
2022-11-19 11:35:40
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Дуже гарно описано. Люблю старі фотоальбоми...в них стільки шарму.В тих чорно-білих фото стільки життя,стільки правдивості.Іноді дивишся і уявляєш тодішню атмосферу,тих людей і їх настрої...Вони мов скарб.
Відповісти
2022-11-19 15:36:28
3
Антон Шаталов
@Н Ф я рідко передивляюся альбоми, але не заперечуватиму той факт, що роблю це із задоволенням. Колись навіть спробував оживити фото, це дуже круто
Відповісти
2022-11-19 19:22:05
1
Інші вірші поета
Колекціонер реакцій Дорогою додому Допоки можеш Терновий вінок
Інші поети
Любов Гаврищук
@lyubov_gavrishchuk
Uina Ku
@mayor_hija
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
5150
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5973