В темні часи добре видно світлих
людей

Еріх Марія Ремарк

Канцелярія — найгірше місце де тільки може опинитися людина. Гора паперів, прямокутні чи круглі штампи синього, або червоного кольору чорнил, нумеровані папки, маленькі кабінети зі старими держдепівськими столами й незручними кріслами, із кактусами на вікнах що ніколи не цвітуть, із портретами Тараса Григоровича, що суворо дивиться на тебе і неначе вимовляє свої слова: «Не дуріте самі себе…»

Ми завжди маємо мороку із документацією, а ще важчий клопіт мають канцеляристи: в архів неси, справу заведи, довідку знайди й віддай. Так, складно уявити, що папірці зі словами та числами неможливо розгрібати тверезо, тож трудівник-канцелярист завжди п’яний. Правда, втім, що п’яним він буде не від горілки, не від вина, а від кількості роботи, котра звалюється на його потужні (якщо то чоловік), чи на її тендітні (якщо то жінка) плечі. Вони — канцеляристи не втомлюються, вони напиваються тим багажем паперів, який необхідно розгрібати.

Ці люди — звичайні, і їхній абсолютно нормальний день розпочинається просто: підйом о шостій ранку, нашвидкуруч зварене горнятко кави, що пробуджує їх від сну, життєдайно наповнюючи енергією. Добре, якщо до кави додається шоколадка, чи бутерброд, адже зазвичай, і швидкого перекусу канцеляристи не мають. Уже живі та жваві, вони будять дітей, потім кличуть їх поснідати й просять зібратися до школи. Нарешті сімейство сідає до нещодавно купленої євробляхи 2001 року випуску і прямує нею до пункту призначення, котрий у кожного різний: малі — в школу, дорослі — в канцелярію. І так завжди, від позначки «ПН» (понеділок), до «ПТ» (п’ятниця) на календарі. Вихідні пролітають максимально швидко, і наче оновлений фенікс, ця рутина повертається знову.

Але нині Святослав не бере із собою свого сина, адже в самому розпалі літні канікули. Це чудесний час для розваг та саморозвитку. Наскільки ж приємно зайти пошию в річку і насолодитися прохолодною водою у жаркий та спекотний день, а ввечері погнати з друзями гуляти містом. Шкода, що ці три місяці довгоочікуваними школярами свободи дуже швидко минають, і всього за десять днів, першого вересня, срібний дзвоник покличе їх назад за парти. Чи не покличе? Хто знає, чи дозволить коронавірус повернутися дітям до своїх класів, однокласників, вчителів? На ці питання має відповісти міська рада разом з відділом освіти. Святослав — секретар Череванської міської ради, людина заклопотана й нагороджена тонами обов’язків

Напередодні Дня Незалежності він має багато роботи: підготувати звіт про незаплановані витрати на липень-серпень, написати наказ міського голови про нагородження преміями учнів-переможців шкільних олімпіад та конкурсів, підготувати постанову про початок навчання у звичайному форматі, розробити порядок нового засідання міськради, прийняти людей, котрі потребують аудієнцію у міського голови, адже з певних причин, Петро Володимирович зустрітися зі своїми виборцями не може. Але це ще не вся робота з документацією чи народом, котра потребує уваги Свята, ні, її ще більше, тож ніхто окрім нього й не знає про конкретне число паперів, скарг та прохань, котрі він має опрацювати. І за день Святослав впорається, адже — впертий.