Сам

Дарина Дорогань

Як же добре інколи запутатись в емоціях, Забути який день і хто ти є, Відійти десь кудись, де нікого немає І ось вона: тиша... і спокій. Ти вдихаєш жадібно вологе повітря І розумієш, що нарешті сам. Вже не лунають чиїсь голоси, Ти лиш чуєш тихий шелест трав. Закриваєш очі, ніби на мить, Але засинаєш від суму за містом. Як же добре інколи побути одному, Не чути ні вітру, ні свисту - нічого. Нарешті потратити в тенета думок І з новими силами повертатись назад.

2021-08-14 19:45:37

9

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Дарина Дорогань

неймовірно коли поезія може викликати такі асоціації. Гарної тобі прогулянки))

Відповісти

2021-08-30 13:44:16

Подобається

Лео Лея

Так знайомо... 👍

Відповісти

2021-09-03 14:36:28

1

Дарина Дорогань

@Лео Лея у кожного буває такий стан)

Відповісти

2021-09-03 14:37:46

1

Схожі вірші

Всі

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

39

4

3318

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

2587