Поряд
Поплач зі мною, будь ласка, Спустись трохи нижче до мене, Як я потребую зараз твою ласку І клаптик ясного неба. Я прошу, не йди, ще не час, Лишись, побуть ще трохи зі мною. Я знаю, для тебе це зовсім не важко І я не хочу відчувати іншого поряд. Відкрий для мене слово своє, Я знаю любов твоя вища за все. І ти так прагнеш втішити мене, Що серце завмирає, на колінах тепер. Я плачу з тобою, ти таки поряд, Відчуваю присутність твою. Я знаю, не лишиш щоб не було, Ти збережеш квітку малу. Вберігаєш від самої себе, Що так хоче поквитатись з тобою. Та ти всемогутній отець, мій борець, Мене окриляє, що ти завжди поруч.
2022-01-31 06:51:50
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ярина Михно
Сильно🥺
Відповісти
2022-01-31 07:10:34
1
Дарина Дорогань
@Ярина Михно не без цього 😌
Відповісти
2022-01-31 07:11:17
Подобається
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
45
44
2147
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
82
2
3304