Коли Черкес ввівши координати дав команду розпочати передварповий розгін, йому на мить здалося, що місяці очікування минули даремно і ремонтні роботи доведеться розпочинати заново. Корабель незвично мовчав. Проте, прибори показували жвавий розгін. Звідки в цій всіма богами забутій системі такі технічні ресурси? Питань у Черкеса ставало все більше, а відповідей, як не було, так і досі немає.

— Чому ви не дали імені своєму кораблю? — Черкес здригнувся, почувши голос Нормана.

— Контрабандистські забобони. Корабель без імені важче ідентифікувати.

— Звучить логічно.

— Аж ніяк. В космосі ніхто не читає написів на борту корабля. Важко читати на відстані в десятки чи сотні тисяч кілометрів. Сканери патрульних кораблів чудово ідентифікують будь-який корабель, незалежно від того має він ім’я чи ні.

— Цікаво, — сухо констатував Норман.

— Якщо ми вже почали розповідати про цікаве, то я б волів дізнатися бодай щось про вас і мій контракт з вами. Відверто кажучи, я сумніваюся, що вас звати Норман.

— Маєте рацію, це не моє ім’я. Але в деякому сенсі я таки норман, тому й обрав такий псевдонім, — чоловік посміхнувся, хоч Черкес і не зрозумів чому.

— Зрозуміліше не стало. Та біс із ним. Краще скажіть куди ми летимо, бо я дуже сумніваюся, що вам потрібно саме на Елам. Політ туди не заслуговував би такої мороки.

— Ну що ж. Ви знову маєте рацію, — Норман сів у крісло, в якому колись любив сидіти бортінженер. — Наша кінцева зупинка Терра.

— Тут вам варто б уточнити. Яка із них? — перепитав Черкес. — Терра Пасіфіка, Терра Кріста, Терра Нова чи ще яка?

— Терра Прайм.

— Ви жартуєте? Це ж абсурд. Терра Прайм закрита для решти систем.

— Тому то мені й знадобилися послуги такого кваліфікованого контрабандиста. Як ви сказали, політ в будь-яку іншу систему не заслуговує подібної мороки.

— Ви ж розумієте, навіть, якщо ми долетимо туди, що вкрай сумнівно, вони вас просто не приймуть. Щоб жити на Террі Прайм, треба народитися на Террі Прайм.

— Мені це відомо.

— А я ще вважав вас розумною людиною.

— У мене є запрошення, — на обличчі Нормана з’явилася ніякова посмішка. — Я витратив більше п’яти років життя, щоб збудувати комунікаційну станцію і послати повідомлення на Терру Прайм. А потім більше тридцяти років чекав відповіді. Минулого року таки дочекався. Тоді й почав планувати політ, бо те, що мене готові прийняти, ще не означає, що мене готові випустити.

— Звісно. Ніхто не хоче дипломатичного скандалу. Простіше знищити один корабель, ніж потім мати справу з цілою армадою. Останнього разу образа терранців дорого обійшлася Галактиці. Після чого Терра остаточно й закрилася від решти Галактики. Ніколи не чув, щоб вони когось запрошували до себе. Чим же ви заслужили таку честь, — Черкес спеціально наголосив на останньому слові, щоб дати зрозуміти співрозмовнику, що не вважає це честю.

— Тим, що я народився на Террі Прайм. Проте, в той час вона була просто Землею, навіть не Террою. Але, народженням це важко назвати. Нас скоріше створювали. Тих, хто мав першими вирушити до зірок. Все життя присвячене тільки одній цілі. Людство марило підкоренням Галактики і довгий час це було тільки мрією. А потім трапився прорив. Перший варп-перехід. Тільки один атом, але масштаб не мав значення. Якщо це можна зробити з атомом, то можна буде зробити і з людиною. Принаймні, так тоді говорили, — Норман зітхнув. — Як завжди, все виявилося не так просто, як уявлялося. Перші зразки варп-рушіїв були до безглуздя громіздкими і ненажерливими. На деякий час про зорі довелося забути.

До того ж, такий політ був вкрай виснажливим для людини. Смертельно виснажливим. Як психологічно, так і фізично. Зараз варп-перехід відбувається майже непомітно, але в той час не існувало потрібних технологій. Перші спроби були жахливо провальними. Створювали зорельоти, а отримували камери смерті. А потім виникла проста ідея, яка й породила подібних мені. Кілька корпорацій спробували вирішити проблему не вдосконаленням технології варпу, а вдосконаленням людини.

— Звучить моторошно.

— Напевно так і є. Ви повинні розуміти, все моє життя було присвячене єдиній меті. Я ріс із думкою про політ до зірок. От тільки, корпорація перестаралася. Пілоти були готові раніше, ніж кораблі. І нас відправили пілотувати звичайні космольоти. Ми, навіть, почали жити звичайним життям. Вірніше, спробували. Ті, кого від народження готували до самотності раптом опинилися в світі переповненому людьми. Здавалося б, що може піти не так?

— Невже все було наскільки погано?

— Звісно, були й світлі моменти. Принаймні, у мене. Я навіть вмудрився закохатися. Подумував про одруження.

— Але не склалося?

— Не склалося. Кораблі добудували.

— Може варто було відмовитися від польоту?

— Варто було. Але ніхто на це не наважився. Навіть новини про невдалі запуски нікого не відвадили від цієї затії. Важко відмовитися від того, до чого тебе готували не те, що від народження, а й задовго до нього.

— І багато було невдалих запусків?

— Достатньо. В кінці-кінців прийшла і моя черга.

— Вдалий запуск? — безглуздість свого запитання Черкес зрозумів надто пізно.

— На жаль.

— Нам розповідали, що першим успішний варп-політ здійснив Чжао Лінь.

— Ви правильно запам’ятали. Він був першим, хто здійснив міжзоряний пілотований варп-політ. А я... — Норман на мить запнувся. — Я люблю називати себе жертвою відносності.

— Тобто?

— Мій політ був першим успішним запуском. От тільки, тривав він надто довго. Для мене минуло менше року, але на Землі пройшло більше п’яти століть. Перший, хто вилетів, але не перший, хто долетів. Як виявилося, ставка на розвиток варп-технології була більш прозорливою.

— Важко й уявити, яке ви відчули розчарування.

— Розчарування? Звісно. Але не тільки воно. Я пожертвував життям, домом, коханням, — Норман важко зітхнув. — Пожертвував всім. На жаль, жертва виявилися марною. І не тому, що я зазнав невдачі. Найприкріше, що я добився успіху, але цей успіх був нікому непотрібним.

— Я все ж дечого не розумію. Як ви вмудрилися розжитися таким багатством?

— Продав свій корабель. Як виявилося, п’ятсотрічний експериментальний корабель високо ціниться серед колекціонерів раритетної техніки. Вистачило навіть на покупку бару.

Прибори сповістили про успішний варп-перехід і підготовку до наступного. Черкес підійшов до навігаційної панелі і почав вносити корективи до маршруту.

— Ви передумали виконувати контракт? — спитав Норман.

— В моїй справі репутація не менш важлива, аніж гроші. А відмова виконувати контракт не піде їй на користь. Тож, я з вами до кінця. Сподіваюся, щасливого, — невпевнено посміхнувся Черкес.