Жити вічно
Хто я такий? Я знаю? Від всесвіту, до краю? Від дотику, до шуму.. Я - ☀️, і я мушу Малювати ранок, створювати пісню, хай не дуже гарно, хай у грудях тисне. Хай не кращі рими, чи замало сенсу. Всеодно єдині: ці слова і ❤️, Ці долоні, дотик, Ось цей голос, очі. Всі фальшиві ноти, Й неймовірні ночі. Найгарніші квіти.. Магістралі.. труби.. Хочеш вічно жити? Дихай повні груди. Усміхайся ледве, Та стріляй очима. І підтримуй небо, Сильними плечима. Я щасливий, знаєш✨ В кожному моменті: Коли засинаю, як сміюсь легенько, Кожної хвилини. Може - іронічно, Але щастя плине, і воно - циклічне💫 *** Все що є, отак, Живе. Минуть роки, сторіччя. Якщо все буде так, Як є, То хочу, справді, жити вічно❤️ c.g.
2021-06-09 15:55:19
1
0
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3085
Пора нахлынувших надежд
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
47
11
2050