Тривога (Audio)
А ти пам'ятаєш, як ніччю почалась війна? Як хтось став стріляти у наше розніжене небо? Ти віриш мені? Я не знаю для чого вона І як вийшло, що ми опинились в халепі. Я не знаю, чому не тіпає від криків сирен, І чому я так звикла до звірства в останніх новинах. Тільки знаєш, щось досі кипить поміж вен, Коли я пригадую, що говорила сину. Коли я почула уперше тривогу зрання, Збудила його і мерщій потягнула ховати. Як довго шукали собі хоч якесь укриття, І навіть як страшно було підійматись до хати. Як вперше гриміло над містом ще й так, Що всі ці автівки почали нестерпно кричати. Коли син тремтів, як над нами летів літак, Й боявся, що я зніму сумку чи буду його роздягати. А зараз не так. Є лиш втома і схована лють. Щось тримає всередині, щоб на людей не зриватись. Та я все ще не знаю для чого вони сюди йдуть, Тільки вірю, що має за все повертатись. Ви вбивали людей? Ваші люди загинули теж. Руйнували міста? Відбудуєте кожну хату. Карма світу така, що у неї немає меж, І на сльози пощади їй теж буде просто начхати. Як не ви — ваші діти заплатять ціну, І ім'я цій ціні — їх майбутнє без болю. Нам не страшно так жити, а знаєш чому? Бо ми знаємо вартість спокійної долі. «Ні за що!» і «Ніколи!» — для нас не слова. А це те, що внесла в генний код наш війна. Посилання на озвучку: https://www.instagram.com/reel/Cisn9grAexF/?igshid=YmMyMTA2M2Y=
2022-10-02 10:41:34
16
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Лео Лея
Для кожного з нас цей день запам'ятається назавжди. День, коли життя розділилося на "до" і "після". День, з якого почався новий відлік часу. Важко про таке читати, важче писати самому, але найважче щодня це переживати. Живемо вірою в перемогу добра над злом, яке вирішило, що знає краще, хто і на якій землі повинен жити. Цей вірш перегукується з моїми думками та емоціями, коли я його перечитую знову і знову...
Відповісти
2022-10-04 19:39:07
Подобається
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16176
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2223