Pessimisme I : Regarde autour de toi
Chatys
(18+)
Regarde dans le blanc de mes yeux Si quelqu'un ici peut vraiment être heureux ? Si ce bouton de rose peut vraiment éclore Ou attend t'elle le baiser de la mort ? Dans ce monde, tout est éphémère Que tu vis sur terre, ou au plus profond de la mer. Car tel est comme l'a décidé la Grande Terre-Mère Mais toi, dont le langage est si commun Et qui se dit être plus fort que le pin. A détruire tout ce qui t'entoure Pour que tu puisses y construire tes tours Sache que tu ne seras pas éternel Car ceux que tu méprises depuis la nuit des temps, se rebellent Et renverseront par leur pouvoir Ta forteresse en ivoire. Chatys
2020-11-22 15:10:25
1
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Luna Gerta
J'aime beaucoup l'image des tours renversées :) J'ai vraiment adoré, tu écris super bien !! Petite correction de rien du tout *décidé la Grande mais sinon ton texte est parfait en therme d'orthographe !!! J'espère que tu publieras d'autres vers :)
Відповісти
2020-11-22 21:18:06
1
Chatys
Merci ! (C'étais vraiment un texte vite-fait pour vérifier un petit truc et apprendre un peu plus de cette appli XD) Oki je vais corriger ça de ce pas !
Відповісти
2020-11-23 09:55:25
Подобається
Інші категорії
Для дітей Соціальні Для підлітків Привітання Філософські Вірші в прозі
Інші поети
Jenn
@Jenna_Jeanne
Марія
@Ria_maria_21
Lou
@TomatoSoup
Схожі вірші
Всі
Хрест - навхрест
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
Хрест – навхрест в’яжу пейзаж, від учора і до завтра. Кожен жест моїх вдихань має кривду, має правду. Хрест – навхрест мої думки полотно це поглинає. Еверест мого життя чи екватор? Я не знаю. Хрест – навхрест чи треба так? Сподіваюсь, сподіваюсь.. Кожен текст своєї долі витримати намагаюсь. Хрест – навхрест добро та зло. Поруч, разом, нерозривні. Без божеств та без чортів.. Бо живуть усі на рівні. Хрест – навхрест таке життя. І нічого з цим не зробиш. Кожен жест має свій шлях, злий та добрий, ти як хочеш?
51
9
1924
Кохаю
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
Я впізнаю тебе серед тисячі лиць, І тихенько, крізь світ, побіжу, І нехай вже позаду мільйони столиць, А я в полі тебе обійму. Обійму і заплачу від щастя свого, Мабуть, більшість йому навіть заздрять, А мені вже давно на них все одно, І на те, що вони мені скажуть. Я, мій милий, єдиний, тобою живу, І в повітрі ловлю твої нотки, Я для тебе співаю і стрічку нову, Запишу у своєму блокноті. Ти малюєш мій сон із мільйону казок, У якому такі різні барви! Ти даруєш мені той рожевий бузок, А із ним, мов мереживо, чари. Від обійм, поцілунків твоїх я горю, Мов метелик над вогнищем синім, Боже мій, якби знав, як тебе я люблю, Якби знав, як без тебе я гину.
98
15
7490