عليلان الانواري
B bk
بعد توقف الدموع جرحة قلبي بذكرا الماضي من اقتدي به من الذي جعل للفائدي شقوقا ام للذي حاكة كفنها بيديها اومن جعل للنفس عنوان متعة ساقولها بكل صدق ان لست ببشرا للعيش بسبات الماضي ولست ابتغي البقاء في منتصف الطريقي بردة انفاسي وجعلة عروقي كمسامير مثبتة لااملك ثمنن للسعادة فقد كانت اغلى مايمكن ، اردت شكرا الفرح لدخوله عيني بشوق عليل وما ادراك ماعليل،،، النفس التي وشت عينيها بدون دموع برسمهي ابتسامة ثابتة قد يخدع العالم بنظراتهي السعيدة لكن لم يخدع قلبي اوحيدن انت يا قلب عليلان تعال اذيقك الحب والحناني الذي حرمنى منه سنين انرة جوفي بسعادة اذابة نفسي قد يرقد الانسان ليرى السعادة اما انا فارقد لنظرته الحزينة التي التي سكبة الاحلام على الارض بالم قد لا اعني لك سوى مسمار يثقب به صدرك سوف اكون باخت لك تساندك في كل غمن وعسران وام لتمدك دواء لتشفي جروحن لا يشفيها البكاء وحبيبة تواسيك في كل كل صغير وكبير
2021-01-07 15:51:58
5
0
Інші вірші поета
الاختلاف بيننا متعبة اخر اللحظات ذكريات
Інші поети
Trui
@trui
Aki Gray
@sarcasm
cha'
@ivresse
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11544
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1983