يوما ما يا ابي!
B bk
لقد ابتسمت لك بما فيه الكفاية لتعرف كم احمل في قلبي من كراهية وحقد اغلبه خوف من رويتك بقربي حاولت وحاولت ان اقترب من باب قفصي وتشجعة لي اكلمك لكن كنت تضربني بكلام مؤلم وتضلمني باتفه الاسباب ولا تنسى يوما بدول عصاك التي كانت كل كوابيس يوما ما سوف تفقد هذه الطفلة التي كانت تمد يدها نحوك وتطلب منك التوقف عن اعطاءها المزيد من الندوب ، الان ما زلت اذكر تلك الدماء وما زلت احمل تلك الندوب والان!! تحاول ان تقترب من باب القفص لانك تشعر بهدوء ذالك الوحش وتحاول ان تجعله يجن في كل مرة ، مازل الماضي يؤلم ، وما زلت تدوس على جروحي بقدمك لتفتح من جديد بعد ان فعلت المستحيل لمحاولت تخيطها ، يوما ما يا ابي سوف تندم وتسحب السلاسل وتفتح القفص ولن تجد شي سوء اثار القماش المغطى بلدماء الجافة والكثير من المناديل التي كانت مبللة من الدموع وحينها سوف تدرك انك قد فقدة طفلة وصنعة منها وحش كاسر لا يرحم سوف نتقابل يوما ما وجها لوجه وتعرف كيف يكون الم ان يتم التخلي عنك يوما ما ابي!
2021-01-22 12:11:10
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
ᗷᗴᗷO
كلامٌ مؤلم☹️💔
Відповісти
2021-01-22 14:19:41
1
Ghadeer_29
لامست قلبي 😭💜
Відповісти
2021-01-22 22:01:44
1
Інші вірші поета
ساعدوني لاشي الغيرة والكراهية نظرة حق
Інші поети
Robbie Massey
@robbie_massey
BON BON
@bon_bon_c0xu
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11544
Недоречне (UA)
Ай
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1239