أنا المسافرُ في عينيكِ دونَ هُدى
أنا هُنا . بعد عامٍ من قطيٍعتنا ألا تمُدَّين لي بعد الرجوع يدا؟ ألا تقولينَ .. ما أخبارُها سُفُني؟ أنا المسافرُ في عينيكِ دونَ هُدى حملتُ من طيَّبات الصينِ قافلةً وجئتُ أطعمُ عُصفُورينِ قد رقدا وجئتُ أحملُ تاريخي على كتِفي وحاضراً مُرهق الأعصاب ، مُضطهدا ماذا أصابكِ؟ هل وجهي مُفاجأةٌ وهل توهَّمتِ أنّي لن أعودَ غدا ما للمرايا .. على جدرانها اختجلت لما دخلت .. وما للطيب قد جمدا تركتُ صدركِ في تفتيحهِ ولداً وحينَ عُدتُ إليهِ .. لم يعدُ ولدا وناهداك . أجيبي . من أذلَّهُما؟ ويومَ كنتُ انا .. لله ما سجدا كانا أميرينِ .. كانا لُعبتي خزفٍ تقومُ دنيا .. إذا قاما .. وإنْ قعدا .. * يا مدفن الثلج .. هل غيري يزاحمُني؟ وهل سريرُ الهوى ما عادَ مُنفرِدا جريدةُ الرجلِ الثاني .. ومعطفُهُ وتبغهُ .. لم يزل في الصحن مُتَّقدا * مالون عينيكِ؟ إنّي لستُ أذكُرُه كأني قبلُ لم أعرفهُما أبدا .. إنّي لأبحثُ في عينيكِ عن قدري وعن وُجُودي. ولكن لا أرى احدا * جميع الحقوق لأصحابها . القصيده لا تعود للناشر.
2020-07-30 15:13:57
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
hendas3ad
⁦♥️⁩⁦♥️⁩⁦♥️⁩⁦♥️⁩⁦♥️⁩⁦♥️⁩⁦♥️⁩
Відповісти
2020-07-30 15:41:47
Подобається
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2027
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2155