نجم متوهج

آرتِمس

كنجم متوهج انتهى عمره فانطفأ تهاوى على نفسه ليصبح ثقبًا اسود يبتلع كل شيء ولا يشعر بشيء سوا الفراغ.. استمر بسحب كل المشاعر داخلي ولا اشعر سوا بالفراغ اراني اتخبط يمينًا ويسارًا ولا اقوى على الاستقامة اجر اثقال افكاري فوق كاهلي ولا اجد من يحملها عني ألملمُ بقايا جروحي ونُدبي فلا يوجد من يشفيها اغدو جثة حية ميتة تجر نفسها قِسرا نجمة انطفأت ولا شيء ليعيد وهجها لا شيء يعيد سطوعها .. مثقلة من افكار لا تكف عن نقر رأسي تصنع حفلة صاخبة لتتراقص الكلمات والحروف بهمجية فلا اجد ملامح لها تتصارع الافكار بصخب بينما وصلت ذروتها من نشوة الضياع تبهت ملامحها وتبهت مع صهباء افكاري ،تتراقص في فراغ سرمدي تشرب دون توقف وترقص حتى تنهك ، لن يوقفها حتى الموت كزهرة جفت من العطش لن تُروى من شلال ماءٍ تُسقى منه

2020-07-23 21:16:55

5

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Mati Mati

فخممممممم😳😳😳😳😳😳💖💖💖💖💖💖💖💖💖

Відповісти

2020-07-23 21:20:51

1

آرتِمس

@Mati Mati 😍⁦❤️⁩⁦❤️⁩ تسلميلي

Відповісти

2020-07-23 21:22:42

1

Схожі вірші

Всі

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

1342

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11419