Збираючи попіл руками
Уявіть себе феніксом, із яскраво-червоними крилами. Ті крила надруковані ксероксом, для світа цього незримі. Аж важко підібрать рúми, бо палубу драють матроси. Мотузку хоч трохи потрúмай, бо відріже смерть, і її кóси. Нострадамус не знав про сюжети коли кораблі потопали в морі, пливли табунами скелети. (Аїд їх збирав по трохи) І серед всього хаóсу, збирає попіл руками – моряк, щоб на горизонті побачити зновý, яскраві вітрила свого корабля.
2020-08-07 12:56:54
6
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1682
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1872