Повний місяць поки тільки починав сходити, і сутність звіра усередині кожного з перевертнів лише починала прокидатися. Так і всередині дівчинки із шрамом на чолі, котрий зараз закривав каптур, уже поступово прокидався внутрішній звір. Та поки контролювати його не складало жодних труднощів.

Трійця на чолі з Релі упевнено ішла слідом за дівчинкою, ховаючись у пітьмі та між деревами, але їхня ціль жодного разу навіть не оберталася, тож Лея і Ноа ішли спокійні, будучи впевненими ― вона їх не помічає.

А от Релі навпаки, виявилася більш напруженою, ніж будь-коли раніше. У її голові звучало: «Вона точно знає, що ми ідемо за нею. Лиш тільки… не збирається нас зупиняти».

Ішли вони за дівчинкою досить довго, і за скромними підрахунками принцеси, віддалилися від будиночка щонайменше на кілометрів три, заглибившись в ліс. Згідно із поганенького уявлення Релі про дану місцевість на карті, вони б мали уже наблизитися до невеличких гір і скелястих пагорбів, але рельєф залишався таким же рівним, як і раніше, тож дівчина вже почала сумніватися у власних здібностях орієнтування на місцевості, як…

Раптово дівчинка у накидці, що йшла кількома метрами попереду, дійшла до явного обриву і, ні секунди не сумніваючись, просто зістрибнула униз!

Трійця тут же кинулася слідом…

Обрив був височенним, і являв собою досить широкий розкол між двома скелями, по вершині однієї з яких вони і йшли весь цей час. У розколі виднілася річка, що текла на невідому відстань справа наліво, і тоді то вже й сформувалася думка, що це зовсім не розкол, а звичайнісінький річковий каньйон.

Місцина ця, напевно, володіла неабиякою мальовничістю в денну пору, та зараз була ніч, і темно, хоч в око стрель…

І поки Лея та Ноа марно намагалися розгледіти, куди ж поділася дівчинка після стрибка униз із такої висоти (ну, не розбилася ж, раз вже так цілеспрямовано стрибала!), позаду прозвучав якийсь шурхіт, а опісля і знайомі голоси:

― Ну, і що ви тут робите?

Трійця блискавично озирнулася. До них із дерев спускалися селяни з ліхтарями ― ті самі чоловіки, що цієї ночі затіяли грандіозне полювання. Коли спустились усі, деякі з них обережно наблизилися до краю каньйону, аби також поспостерігати, куди поділася мала. Інші, зокрема ті троє, голова Реґон, товстун та чоловік з сокирою, обступили трійцю.

― Ми ж уже сказали вам, що уб’ємо кожного, хто трапиться нам на шляху сьогодні! ― ліниво махнув жилавою рукою із сокирою чоловік із хвилястим волоссям довжиною рівно до плеч.

― Значить, ― обережно зронила де Вантелл, складаючи руки із широкими рукавами на грудях, ― ми завадили вам убити дівчинку.

Тиша. Чоловік із сокирою, Кірк, лиш вишкірився, виставляючи перед собою сокиру. Та тоді Реґон, будучи найхаризматичнішим з усіх, розплився у гидкій посмішці й розвів руками:

― Ну що ти, принцесо. Не тримай нас за монстрів! Побачивши малу нетіпаху, ми почули шурхіт, от і залізли на дерева, в надії убити чудовисько, що її переслідувало.

Ноа вишкірився вслід:

― І ми то чудовисько?!

― Звідки нам було знати, що то ви! Ви ішли без ліхтаря! ― огризнувся тоді Реґон, і Релі второпала, що вони із її помічниками ― одного поля ягоди, тільки б погризтися та побитися.

Розвернувшись від них, Релі провела рукою по скроні, коли з краю обриву пролунали голоси інших селян:

― Гей! Гей! Ось вона, ця мала шмаркачка!

― Де? Не бачу!

― Та ось же! І… о, чорт, що за лайно?!! ― один з селян відскочив від обриву, від жаху закриваючи рот руками.

Релі та двоє юних мисливців кинулися туди. В ущелині раптово один за одним почали спалахувати факели. Усі вони були виставлені в коло, всередині якого стояла дівчинка, поступово знімаючи каптур. А з усіх сторін до неї із пітьми сходилися…

― Що за х*йня?!! ― вилаявся Ноа, тут же скривившись від огиди.

― Прошу тебе, Ноа, слідкуй за лайкою, ― спокійно повернулася до нього Релі.

Той лиш отетерів від її спокою:

― …

― Але що ж то таке?! ― Лея і сама не могла стримати емоцій від побаченого.

Релі придивилася уважніше. З усіх сторін до кола з факелів наближалися маленькі істоти, що нагадували дітей. У темряві вони скидалися на звичайних людей, що рухалися дуже повільно, але коли їхні обличчя піддалися світлу факелів, стало зрозуміло ― це не хто інший, як справжнісінькі живі мерці!

― Вони мертві??? ― припустила Лея.

― Можливо. Не всі, ― кинула Релі, придивляючись до істот. ― Це не зовсім класичні істоти пітьми, відомі нам. Я б сказала, що вони являються плодом творіння якого-небудь заклинателя темряви.

― Вони ж зараз її зжеруть! ― з жахом скрикнув хтось із селян. Тоді Реґон та Кірк розштовхали своїх товаришів, аби опуститися на край обриву поряд із Релі й юними мисливцями й мати кращий кут огляду.

― Це ці потвори викрали дітей?! ― вигукнув Кірк.

Ноа зиркнув на нього, як на ідіота:

― Озирнися, це і є діти!

«Точно, ― пролунало у голові Релі. ― Це і є викрадені діти».

В ту ж мить усі присутні отримали змогу переконатися, що насправді діти-зомбі не збиралися шкодити дівчинці у центрі кола з факелів. Ба більше, щойно вони увійшли у нього, то одразу ж перестали видавати звірине ричання й заспокоїлись. Усе скидалося на те, що вони у всьому повністю їй підкорялись і зараз, коли вона наказала їм щось, вони одразу ж узялися виконувати це.

Зненацька усі зомбі-діти почали розбігатися в різні сторони, зникаючи у пітьмі і викликаючи у всіх присутніх дике відчуття страху.

― О, чорт! Ти бачиш їх?!

― Ні, а ти?!

― Нічорта не бачу! А раптом вони біжать сюди?!

Хаос серед селян поширився миттєво. Релі ще не скочила на ноги, як зробили її супутники, у голові принцеси вирували різні думки…

Один із селян раптово крикнув, натягуючи тятиву лука:

― До біса! У всьому винна ця паршивка!

― Ні! ― тут же закричала Релі, але стрілу уже було випущено.

Обличчя селянина наповнилось незримою радістю ― він чітко знав, що влучить у ціль, він обрав безсумнівно правильну траєкторію пострілу.

Одначе…

В ту ж мить стрілу щось перехопило просто на льоту.

А в наступну секунду усі були змушені кидатися подалі від краю обриву ― виявляється, стрілу упіймала одна із зомбі-дітей, що весь цей час неймовірно швидко лізла по майже вертикальній стіні ущелини просто до них!

Із риком вона накинулася на селянина з луком, котрий від несподіванки впустив його і пронизливо закричав. Інші кинулися навтьоки, та були змушені одразу ж повертати назад ― з усіх сторін лісу їх уже почали оточувати інші зомбо-діти, загальною кількістю явно більше десяти!

― Без паніки! ― голосно крикнула Релі, але… то були цілковито марні слова.

Від одного вигляду гнилих облич зомбо-дітей селян охопив такий страх, що вони у спробі втечі натикалися один на одного, впускали зброю і пронизливо верещали, явно забувши, що сьогодні полювання мало вестись на звіра, а не на них самих.

― Лея, Ноа! Прикрийте селян! ― вигукнула Релі, роззираючись довкола так швидко, як це було можливо в умовах неочікуваного нападу.

Юні мисливці ствердно кивнули головами, оголюючи свою зброю ― Ноа свій меч, а Лея батіг.

З допомогою удару по повітрю Леї вдалося відігнати зомбі-хлопчика років десяти від нещасного лучника, котрого дитина встигла заслинити і налякати до чортиків, але поки не вкусити. Від жаху бідолаха навіть не зміг сам підвестися, та вчасно підбіг Реґон, щоб йому допомогти.

― Давай, підводься! ― взяв він його під руку, а тоді крикнув: ― Принцесо! Що за чортівня відбувається?!

Релі тим часом озиралася довкола, щоб хоча б трохи роздивитися дітей. Селяни в той час збивалися в різні купки, а потвори все наступали, явно збираючись роздерти усіх, хто трапиться їм на шляху. А втікати було нікуди ― вони перебували у цілковитому оточенні.

― Ану не підходь! Назад, я сказав! ― закричав Ноа, відганяючи від однієї групки селян на чолі з товстуном хлопчика-зомбі років дванадцяти, що ричав і плювався слиною на всі боки, наче скажений собака.

― Ваша Величносте! ― окликнула Лея. ― Ми не можемо їх ранити, це ж діти зі села!

Раптом Релі насупилася. «Вони праві. Саме тому потрібно звернутися до причини», ― пронеслося у її голові. Вона підбігла до найбільшої купки селян, яку охороняли Реґон та Лея, і крикнула:

― Усі! Сюди! ― коли всі збіглися, а Лея та Ноа стали поруч із принцесою, вона тут же взялася до магії.

Склавши руки у потрібній печаті, дівчина зосередила довкола них спочатку світло, тоді темряву, а тоді й щось середнє між ними. Різко спрямувавши розкриту долоню в напрямку групки селян, принцеса змусила сяйво сполучених тьми й світла оточити людей великим сяючим колом, що тут же випалило у землі широку смугу якихось невідомих символів і закруток. Лея та Ноа із захопленням спостерігали, як принцеса творить магію.

Завершивши, принцеса крикнула:

― Їм не перейти через захисний бар’єр!

― Що за..?! ― тут же почали дивуватися селяни, дивлячись собі під ноги.

― Магія?! Ти…

― Ви… ви чаклуни! Заклинателі!

― Ви ― нечисть!

Лея:

― …

Ноа:

― …

Релі тільки й хотілося, що затулити обличчя руками. Та на це не було часу. Вона звернулася до Ноа та Леї:

― Пригляньте за ними, благаю. Я невдовзі повернуся.

І направилася до обриву. Враз збліднувши, Ноа та Лея кинулись слідом, але Релі розвернулася, уже тримаючи в руці свій кинджал – Чорну смерть.

― Ми не відпустимо тебе одну! ― випалила Лея.

На фоні уже почулися крики селян, бо зомбі-діти оточили їх і деякі якраз спробували пробитися крізь бар’єр, та невидима стіна успішно їх стримала.

― Ні, ― абсолютно спокійно відказала Релі. ― Ви потрібні тут. Бар’єр не триматиметься вічно.

― Тоді один із нас залишиться і підживить його знову! ― крикнув Ноа.

Де Вантелл чітко помітила, що обличчя обох юних мисливців у ту мить були сповнені тривогою за неї. Та принцеса відчувала не меншу відповідальність й за них, набагато менш досвідчених заклинателів, ніж вона сама, хоч їй і було доступно всього 5% її реальних сил.

― Боюся, забракне навіть сили вас обох. Ці діти, наскільки мені відомо, ― творіння древнього темного ритуалу, вони тепер істоти темряви і через якийсь час знайдуть спосіб пробитися. Ваше завдання намагатись стримати їх до того, як я не повернуся.

Ноа тут же насупився, в очах його пробігла тривога:

― У тебе є план?

Де Вантелл лиш коротко усміхнулася:

― Ні, ― на цьому моменті обоє, і Лея, і Ноа, похолонули. ― Але я обов’язково його придумаю.

І враз, різко підбігши до краю обриву, принцеса розкинула руки в сторони і каменем кинулася вниз.

Привіт, читачу! Рада, що читаєш мою писанинку. З тебе лайк - автору приємно❤️

Коментуй про свої враження, ділися переживаннями та обговорюй сюжет у коментарях)))