Чи чуєш ти, як б'ється моє серце?
Чи чуєш ти, як б'ється моє серце? Немов грім у небі, немов клекотіння пісні. Обійми твої - святилище, Тихий порятунок для моєї душі. Чи бачиш ти мої сльози? Чи уявляєш мій біль? Кожного разу, як ти мене залишаєш, квитки у іншу країну придбавши, Відриваєш знов сторінку і кажеш: "Ти не сумуй. Я незабаром повернусь". Чи помічаєш ти, як жадаю я тебе? Дотику твоїх долонь, губ ніжних поцілунку. Як мертві бажають жити, Як люди благають миру. Чи відчуваєш ти мою любов? Від усієї душі, напевно до гробу. Оповиту солодкими мріями У місті безнадійних надій.
2022-02-22 15:30:10
1
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2831
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2153