А по тому...
Іще секунда, а по тому...
Долиць він впаде
Й склавши руки
Молитись стане,
Та мабуть не Богу....
Прошитий наскрізь
Востяками втоми,
Він зліпить зболені повіки,
Й забудеться в клейкому сні...
Іще секунда і за комір йому посипляться і обріїї і зорі,
І всі слова несказані до цього,
І риси твого, мого дому,
і сніг, і запах кави, і весна,
Й пів чашки недопитого будення,
І крики, що мовчать, і змучені,
зтанцьвані лелеки, і матері слова....
Уже ночіє, й скоро
Він впаде в ліжко
Й мовчки викине буденність всю зі жмень...
І все спокійно й добре, а завтра....
а завтра новий день..
2018-03-22 20:56:22
0
0