А по тому...
anna_vi
Іще секунда, а по тому... Долиць він впаде Й склавши руки Молитись стане, Та мабуть не Богу.... Прошитий наскрізь Востяками втоми, Він зліпить зболені повіки, Й забудеться в клейкому сні... Іще секунда і за комір йому посипляться і обріїї і зорі, І всі слова несказані до цього, І риси твого, мого дому, і сніг, і запах кави, і весна, Й пів чашки недопитого будення, І крики, що мовчать, і змучені, зтанцьвані лелеки, і матері слова.... Уже ночіє, й скоро Він впаде в ліжко Й мовчки викине буденність всю зі жмень... І все спокійно й добре, а завтра.... а завтра новий день..
2018-03-22 20:56:22
0
0
Інші вірші поета
Вибач осінь. Якщо би довіряли не словам .. Прикро.... Коли піду...
Інші поети
K N
@Nata_Kuchera
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
3477
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13254