Коли
Коли ти, починаєш жити, по новому. Життя грає фарбами сповна. Ти крізь біль, проходиш перешкоди. Стаєш сильнішим у душі. Ти відкриваєш, по новому. Цей дивовижний світ в собі. Цей світ, в якому є лиш ти. І місце ще для когось одного. Тепло і затишок для них. Він створений лиш для одних. І де немає дня і ночі. Немає болю і старжань. Де є добро, а може і надія. Десь там живе любов твоя. То почуття, яке дарує силу. Силу, що творить дива. І ти дивуєшся наскільки сильна, може бути, твоя в душі мета. І дні проходять, минають ночі. Всі спогати дають тепло. Тепло, яке зіргіє на одинці. Тепло, яке залишили в тобі. Ми ті, ким хочемо ми бути. І зміни бачим, тільки ми. І вдячні тим, хто  з нами є навіки. Хоча б за те,  що залишили слід в твоїй душі хоча б на мить. Це все дає тобі надію. І мотивує рухатись в перед. Цей світ, який навколо тебе. Який наповнює тебе. І новий день, дарує крила. І ти летиш, на зустріч небесам. А в небі сонце, світить лиш для них. Для тих хто залишився, в тобі хоча б на мить. Коли ти, починаєш жити, по новому.
2019-01-17 09:24:32
6
0
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
2099
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12034