Розділ 5. Неочікуваний surprise
Пролунав дзвінок і я, здається, перша вибігла з класу. Минув п'ятий урок. Я побігла по сходах до свого рідного, знайомого, але вже старого класу. Скільки різних спогадів пов'язано із цими зеленими стінами... Там і пенали літали, і скільки канточок в нас вчителька забрала, і наш шмурдяк, і Закон Єбка, і різні шуточки, і машинки, які їздили під час уроку... Там було і перше кохання, перші досягнення, перші поразки, найкращі на Землі друзі...
Я відкрила двері, а там... Там стояли всі мої найнайнайкращі однокласники. Вони купили всякі водички, чіпси, сухарики і вирішили так мене відпровадити у "нове життя". Мене посадили за парту, налили пепсі, відкрили чіпси і почали говорити тости. Вони мені бажали дуже багато всього і мені було надзвичайно приємно. Я була дуже рада, і мала за честь провести сім з хвостиком років шкільного життя разом із такими щирими, добрими, класними людьми.
В цей момент в мене з'явилися сумніви. Можливо не потрібно було так зразу переводитись? Може треба було почекати? А що якщо нічого доброго з цього всього не вийде?
Я відкрила двері, а там... Там стояли всі мої найнайнайкращі однокласники. Вони купили всякі водички, чіпси, сухарики і вирішили так мене відпровадити у "нове життя". Мене посадили за парту, налили пепсі, відкрили чіпси і почали говорити тости. Вони мені бажали дуже багато всього і мені було надзвичайно приємно. Я була дуже рада, і мала за честь провести сім з хвостиком років шкільного життя разом із такими щирими, добрими, класними людьми.
В цей момент в мене з'явилися сумніви. Можливо не потрібно було так зразу переводитись? Може треба було почекати? А що якщо нічого доброго з цього всього не вийде?
Коментарі