Broken soul

Алина Маркова

I see fire Around it souls They are flying higher and higher I remember how they falls... They were lovely sons And now they are black sand What we have done? Why we are in cold land? Don't cry my dear Mom I believe we meet in another new peaceful world I love you, I'll find you and come Please, don't cry my dear Mom Why people can't understand We all are brothers and sisters Stupiders kill us But I won't forget you, my dear friend Your brave in my head Your voices stack in my heart I can't drink water, I can't eat bread You go away and take mine part I didn't return from war fields Where I people kills I want to go after you But you won't forgive me, will you? I don't know how to live I am not the same I am like dying flame And my mind - restive.

2018-12-09 15:59:54

Інші категорії

Радісні вірші Гумористичні Вірші в прозі Пейзажні Історичні Сумні вірші

Інші поети

ExistentZ

@ExistentZ

Upavshii_Zakat

@Upavshii_Zakat

Basyexo

@Basyexo

Схожі вірші

Всі

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

2264

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11995