Шлях Патріота
Віктор Алексєєв
Життя як те намисто, І кожна мить у ньому елемент. Коли ти дивишся свої фотоальбоми, То згадуєш ось той момент. Намистинки були різні у житті: І чорні й білі та є, Лишень трішки іншокольорових, І те, що закарбоване у них, І справді кольорове: Поява на світ, одруження й кохання, І немає жодного в них суму та зітхання, А є лише серед них, Одні барви синьо-жовті. Ці кольори Вітчизна твоя! Код твоєї рідної землі! І твоя доля - це прожити, Життя на Батьківщині, Та не дати в час війни, Загинути власній сім'ї. Не зрадити країну, Й не втратити державу, Саме це є твоїм планом! Щоб колись дітей своїх пізніше згодом, Водити ось тим ланом на своїй, Мирній та вільній, Українській землі!
2023-01-31 10:01:20
6
0
Інші вірші поета
Думка Війни Лист Криму Вставай, Україно! Лист Закоханого
Інші поети
breeze_
@breeze_
Lou
@TomatoSoup
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
37
4
4337
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
10
3215