Вона спокійно підіймалася вгору ескалатором торгового центру готуючись вийти з приміщення. З лівого боку був підйомник, який проводив людей вниз, до входу в ТЦ, а з права розміщувалося величезне вікно.

Попри вечір промені ясного теплого літнього сонця, яскраво освітлювали її біленьку шкіру, яка ще не встигла добряче засмагнути на палаючому Сонці, а також сонячним сяйвом обгорнулося її золотисте розкішне волосся, яке вона час від часу поправляла своєю спокійною, худою, приємною та ніжною рукою.

Їй було десь щось більше 20, хоч і одягнута вона була як дівчина-підліток років 14-16.

Завдяки тому, що вона носила короткі шорти, а не довгі штани, будь хто міг побачити на її лівій нозі темне татуювання з квітами й листками папороті коло них.

Манікюр на її нігтях був рожевий й ідеально підходив до її рожевих шортів та рожевої спортивної кофти.

Очі були зелені й своїм кольором нагадували приємний та затишний ліс, що влітку своєю зеленню закликав людей гуляти у ньому й своїми зеленими барвами заспокоював їх та намагався максимально відволікти своїх відвідувачів від буденного життя та гамору шумного міста.

Попереду її чарівних очей були окуляри з червоними дужками, які так чудово виглядали на ній і так ясно виділяли її приємну, розкішну та лагідну зелень.

Споглядаючи у її казково-чудові очі можна було побачити золотисте поблискування її зіниць, що означало якусь велику надію на свою подальшу долю.

Можливо вона хотіла стати студенткою медичного чи педагогічного й дуже сподівалася, що результати іспиту, який опублікують сьогодні ввечері на сайті того чи іншого ВНЗ покажуть її прізвище та ім'я у списку на бюджет.

Сама вона була досить високою, хоч і зрозуміло, що бували дівчата й дещо вищі ніж вона.

На вустах у неї була яскрава червона помада, яка ідеально доповнювала вже існуючу ідеальну композицію її прекрасного обличчя.

Тоналки на ній скоріш за все не було, хоча хто, я такий, аби це розрізняти)

Парфум, який супроводжував її у такій публічній подорожі був солодким та нагадував весняний квітковий сад.

На її шиї розміщувався кулон з червоною трояндою, а на її руці був золотистий ланцюжок.

Її хода була впевненою, а настрій напевно сумним адже у її руках нічого не було, відповідно в універмазі не знайшлося ввечері о 19.28 того, що їй так було потрібно.

Повітряна тривога її скоріш за все не хвилювала, адже переключення треку в телефоні й слухання музики у одному білому бездротовому навушнику неодмінно доводило це.

Вийшовши з магазину вона зняла свою спортивну кофту й цим вона відкрила вигляд на свою футболку.

Звісно на цій футболці виділявся малюнок, а саме таємничий оповитий загадками й легендами старий Львів.

Окремо варто виділити те, що її плечі були оголені адже футболка була з відкритими плечима.

Її плечі - це неодмінно те, на чому так добре ставили акцент українські письменники, така собі певна естетика жіночої фігури, яка відома своєю граціозністю та ідеальністю.

До неї відносять безліч речей і кожен пише про те, що його зацікавило у жінці або дівчині.

Загалом відкрити очі на цю тематику допомагають спеціальні збірники інтимної лірики у, яких можливо знайти твори безлічі різних українських авторів.

Завершити цю історію варто її червоними кедами, що доволі чітко виділялись у тій локації, де вона перебувала. Адже замість стандартного чорного чи традиційного білого, вона обрала нестандартний червоний.

Далі вона поглянула у мій бік, усміхнулась й повернула наліво ніби знаючи, що нам не по дорозі й цим зробила такий собі прощальний жест, а я повернув направо і пішов через ринок на транспортну зупинку й згодом сівши у червоно-білий бус, розрахувавшись електронним квитком через жовтий валідатор, вирушив додому, де згодом і опинився.