Забери мене

valery

Я пам’ятаю той вечір — холодний, німий, Де вітер шептав мені вічну журбу. Сиділа, тремтіла, вдивлялась у простір, Лічила хвилини під свистом вітру. Я пам’ятаю, як пальці тремтіли в пітьмі, Як серце стискалося в болю й тривозі. А ти налякалась, ти тут же прийшла, Притисла до себе, врятувала від прірви. Я в очі дивилась, намагалася збагнуть: Ти теж це відчуваєш? Скажи хоч слова! Мені здавалося — щиро, але ти не бачила, Як душу мою обпікала біда. Я сумую. Мені боляче. Знов я одна. Я так прив’язалась, боюсь до глибина. Благаю, забери мене, обійми, Не дай цьому болю палити зсередини. Дозволь мені зникнути хоч на мить, хоч на ніч, Нехай час завмре, хай не плаче небесна блакить. А якщо я піду у холодну пітьму — Хай шепіт твій гріє мене на вітру.

2025-04-02 13:15:24

Інші категорії

Поеми Радісні вірші Для підлітків Вірші до свят Філософські Подійні

Інші поети

red Princess Malinowski

@diavolun

yoona

@yoona_yeol

Владислав Мірошніченко

@Vladislav_Miroshnichenko

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16746

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

1930