Спогадом...я пам'ятаю
Артемій Нахімовский
У березневім знівеченім тлі світання Гойдають дух минувшини хрести. І проти нашого сімейного бажання Колись тебе знесли сюди... Не вистачає твого лагідного ока, Твій погляд на поріг не погляда, І не зайдеш угості, і тривога В душі по тому пам'ять вмить здійма. В душі я сподіваюся, що друга Можливість для життя на світі тім, А в ній бодай тепер все над тобой – райду́га. І тяжко все без тебе в світі цім. Спогадом... я пам'ятаю тебе вічно. Як ти сидиш, чарівна як весна, Собі на кухні з чаєм – все як звично. І так пройде година не одна, Поки у палкій розмові З тобою визначимо те, Що хмари най і кольрові, А життя краще там, де ми не є. У березневім знівеченім тлі світання Гойдають дух минувшини хрести. І не забуте твоє давнеє бажання: Живемо добре, як з тобой в ті дні.
2021-03-11 07:32:32
1
0
Інші вірші поета
Весняна неділя Ти Перше літо
Інші поети
Роман Тихий
@volodimir_romanenko
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
5763
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5990