Україно!
просто веселка
Десь далеко чути гармати, Із будівель лунає гімн! Гордо йдуть по стежинах солдати, Нас зламати ніхто не зміг! У повітрі запах страху й війни, "Гей, москалику, покажися!" Знову миру не змогли досягти, Сусіди не хочуть миритись. Україно, благаю, тримайся!!! Всяким "Росіям" тебе не зламати! Ідіотам в руки не дайся, І давайте "Порвіте кайдани!" Ми проганяли турків, татарів, В поляків Львів відвоювали! Невже зараз будемо чогось ждати, Коли кацапи на нас напали?! . . . . . "Кайдани порвіте" - рядок з вірша "Заповіт" Т. Шевченка. Кацап - назва росіян, яку вживають на заході України, а також іноді в Білорусі та Польщі.
2022-02-16 21:41:10
10
11
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (11)
просто веселка
@Дана Язовських ґречно дякую 🧡
Відповісти
2022-02-17 19:50:49
1
Яна Шинко
Я відразу впізнала рядки з вірша Тараса Шевченка, бо не так й давно його читала ) Вірш дуже гарно написаний! Він дуже є актуальним у наш час!
Відповісти
2022-02-19 20:23:42
1
просто веселка
@Яна Шинко дуже дуже дякую 🧡
Відповісти
2022-02-19 20:35:40
1
Інші вірші поета
Збірка віршів. Без назви. Ми зустрілись на небесах. Я тебе люблю.
Інші поети
Veronika Gold
@Goldenbum
Clary Lorraine
@clarylorraine
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
101
16
3706
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10920