Селфхарм.

просто веселка

На твоєму тілі - шрами, А хтось це романтизує... Розбиті вщент ідеали... "Сам собі рани намалюю!" Ти не знаєш, як спинитись, Душа і стіл - в крові... З жалістю будуть дивитись І засуджувать в душі... . . . . . . . . . . Самопошкодження, іноді використовується англіцизм селфхарм (від self-harm) — навмисне пошкодження свого тіла через внутрішні причини без суїцидальних намірів. Мене іноді дратує коли діти 11-13 років "романтизують" депресію і селфхарм. Я мала і те і інше і повірте нічого романтичного в тому немає! Єдине, про що ти тоді думаєш, як би не зійти з розуму і щоб про це не дізналася мама. Це не про маленькі порізи на руках і сумну музику в навушниках... Це про стан, коли ти не помічаєш елементарних речей і приходиш до тями, коли твоя кофта і зошит "залиті" в крові, а в кімнату стукає мама, бо ти її не вчув, навіть за восьмим разом.

2022-11-02 21:01:25

5

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

просто веселка

в цілому романтизація будь-яких розладів і хворіб це не є щось нормальне, але дітям це не пояснити, тож вони романтизують все підряд

Відповісти

2022-11-02 21:19:32

Подобається

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5782

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

2423