Селфхарм.

просто веселка

На твоєму тілі - шрами, А хтось це романтизує... Розбиті вщент ідеали... "Сам собі рани намалюю!" Ти не знаєш, як спинитись, Душа і стіл - в крові... З жалістю будуть дивитись І засуджувать в душі... . . . . . . . . . . Самопошкодження, іноді використовується англіцизм селфхарм (від self-harm) — навмисне пошкодження свого тіла через внутрішні причини без суїцидальних намірів. Мене іноді дратує коли діти 11-13 років "романтизують" депресію і селфхарм. Я мала і те і інше і повірте нічого романтичного в тому немає! Єдине, про що ти тоді думаєш, як би не зійти з розуму і щоб про це не дізналася мама. Це не про маленькі порізи на руках і сумну музику в навушниках... Це про стан, коли ти не помічаєш елементарних речей і приходиш до тями, коли твоя кофта і зошит "залиті" в крові, а в кімнату стукає мама, бо ти її не вчув, навіть за восьмим разом.

2022-11-02 21:01:25

5

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

просто веселка

в цілому романтизація будь-яких розладів і хворіб це не є щось нормальне, але дітям це не пояснити, тож вони романтизують все підряд

Відповісти

2022-11-02 21:19:32

Подобається

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

4995

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

45

8

3834