Емоції...
просто веселка
В мені вином течуть емоції, То веселі, то сумні... Життя летить знов без гармонії, Такі бліді, мертві дні... В мені вирує дивний страх, Що залишуся ніким... В ніжній совісті запанує крах, Якщо серце стане злим... В мені кипить чисте кохання, Якось дивно на душі... Були наївні думки про зізнання, Та завмерли вуста мої... В мені є ненависть і каяття, Іронічно, чорне і біле... Так багато грішила за життя, Та вибачення мої щирі... В мені так багато бринить всього, Є багато зла й добра... Емоції і вчинки не стануть сном, Якщо щось сіяв жди жнива...
05.01.2023
6
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
просто веселка
дякую 🧡
Відповісти
06.01.2023, 09:38
Подобається
Микола Мотрюк
Людина вся зіткана зі суперечностей... В ній присутнє зло й добро (в кожній людині в різних співвідношеннях)... Та й за все, що вчинили будемо або нагороджені, або покарані (інколи, чи часто ми самі себе караємо) ще за життя земного, чи в потойбіччі... Та й від Бога не сховаєшся нікуди... і ніщо не сховане перед Ним... Прийде час, і все таємне стане явним...
Відповісти
06.01.2023, 20:34
1
просто веселка
@Микола Мотрюк дякую за такий розгорнутий коментар і я цілком з вами погоджуюсь)
Відповісти
06.01.2023, 20:58
1
Інші вірші поета
Романтика. Бабочки. Люди самі створюють собі вбивць. Дивний вірш (переклад).
Інші поети
Muzalevski
@Muzalevski
IÆ
@_ima
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2811
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1902