Colline aux Merveilles
Dans la lueur de la Lune, tes yeux ont rejoints les miens. Nos sourires étoilés ont dansé dans un jeu interdit. Dans la brise de la nuit, ton corps a enlacé mon cœur. Sur la colline au merveille tu m'a embrasés. Les étoiles paraissaient pâles face à ton corps endormi. Les vents lunaires faisaient voler tes cheveux d'or. Un rayon de soleil tu étais. Dis moi, que peut-être l'infini face à toi ? Mais sous la Lune je te laisse mes effluves, Car ton cœur est fragile, je le sais. Alors quand les rayons dorés auront remplacé les argentés, J'aurais abandonné ton amour sur la Colline aux Merveilles
2020-10-19 21:15:10
11
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
ノゾム オカミ
C'est trop beau!
Відповісти
2020-10-20 12:25:36
1
_eclairdesoleil_
Відповісти
2020-10-20 12:31:45
Подобається
ノゾム オカミ
De rien ^^
Відповісти
2020-10-20 12:35:28
Подобається
Схожі вірші
Всі
Шукати святе в почуттях
Я пам'ятаю. Вибач, я все пам'ятаю. Чому цей біль ніяк не зникає? Час його береже. Мене він, ламає Й душа в нім палає. Пробач за все. Чого ж зберігаю? Усе це лякає. Себе забуваю і душу вбиваю, Та біль все живе. Серце згорає, Розум втрачаю, думки покидають. Ненавиджу це, понад усе. Тебе забуваю. Звички зникають. Віри тепер немає. Кохання вбиває. І допомоги вже не чекаю. Завжди щось втрачаю. Хтось уже добиває, не знаючи це. Можливо, шукала в цім світі святе, Та я не знала, що воно в мені є.
54
2
4391
Хрест - навхрест
Хрест – навхрест в’яжу пейзаж, від учора і до завтра. Кожен жест моїх вдихань має кривду, має правду. Хрест – навхрест мої думки полотно це поглинає. Еверест мого життя чи екватор? Я не знаю. Хрест – навхрест чи треба так? Сподіваюсь, сподіваюсь.. Кожен текст своєї долі витримати намагаюсь. Хрест – навхрест добро та зло. Поруч, разом, нерозривні. Без божеств та без чортів.. Бо живуть усі на рівні. Хрест – навхрест таке життя. І нічого з цим не зробиш. Кожен жест має свій шлях, злий та добрий, ти як хочеш?
51
9
1929