Colline aux Merveilles
Dans la lueur de la Lune, tes yeux ont rejoints les miens. Nos sourires étoilés ont dansé dans un jeu interdit. Dans la brise de la nuit, ton corps a enlacé mon cœur. Sur la colline au merveille tu m'a embrasés. Les étoiles paraissaient pâles face à ton corps endormi. Les vents lunaires faisaient voler tes cheveux d'or. Un rayon de soleil tu étais. Dis moi, que peut-être l'infini face à toi ? Mais sous la Lune je te laisse mes effluves, Car ton cœur est fragile, je le sais. Alors quand les rayons dorés auront remplacé les argentés, J'aurais abandonné ton amour sur la Colline aux Merveilles
2020-10-19 21:15:10
11
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
ノゾム オカミ
C'est trop beau!
Відповісти
2020-10-20 12:25:36
1
_eclairdesoleil_
Відповісти
2020-10-20 12:31:45
Подобається
ノゾム オカミ
De rien ^^
Відповісти
2020-10-20 12:35:28
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1431
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1928