Осень
Валерия
Осень - это красная помада. Осень - это жёлтый кардиган. Осень - это танцы, звездопады, Осень - это чай и круассан, Розовые кеды, черные ботинки, Теплый плед, вечерний сериал, Алые на веточках рябинки, В такт листвы шуршащий карнавал. Шепот ветра, парочки в обнимку, Пряди, выбитые из косы, Запах шоколада, предпосылки И минорные аккорды и басы. Дорогой парфюм и красный шарфик, Тучи, зонт, охапка алых роз. Осень в жизни - настоящий праздник! Осень - исполненье настоящих грёз!
2022-09-28 07:12:05
11
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Albina 2006
Как красиво 🤩😍
Відповісти
2022-09-28 12:34:44
1
Інші вірші поета
Исчезнуть и молчать ххххх О счастье Мечты
Інші поети
Princess Girl
@Princess_life
oo_WoW_oo
@oo_WoW_oo
Трояндочка
@Rose_Senorita
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4989
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4046