Я не марыла
Я не марыла ніколі аб свабодзе, Я ніколі не жадала быць сабой, Не жыла ніколі з сэрцам у згодзе, І лічыла штосьці добрае ганьбой. Я не чую ў думках водару спакою, Хоць павінен ён мой розум адраджаць, Ужо не памятаю жудаснага болю, Я магу і д'ябла мігам апраўдаць. Не жадаю смерці ўсім хто супраць, Я стамілась, крыкаў слухаць не магу, І калі навучымся мы думаць? Усе аднолькавыя, хочаш дакажу? Усе мы марым, церпім, любім і маўчым, Так падобны, робім выгляд што нібы і незнаёмы, Толькі я дадам нам некалькі прычын, Вось галоўная — жывуць усе ў адным доме.
2020-05-22 18:55:40
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Эвелина Софт
"Я не молила никогда о свободе..." Эти строчки так переводятся или я ошибаюсь. Это же на украинском верно?) Или другой язык?
Відповісти
2020-06-25 21:13:03
Подобається
Olim
@Эвелина Софт я не мечтала никогда про свободу. Но близко, конечно. Это беларусский))
Відповісти
2020-06-25 21:15:13
Подобається
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4022
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
9686