Прекрасна

Натока.

Роздягай мене очима, Моє тіло як храм, Але начебто воно не моє. Спостерігай. Я як червоне полотно, Але ти будеш до мене тягнутися, Як до промінчика світла. Збреши мені як без розуму від мене. Але ж ти правда без розуму від Мене? Моя душа порожня, як твій розум, Я твій кошмар. Але навіть із нього ти зробиш приємний сон. Келих з вином розіб'ється, Залишивши кривавий відтінок. У моїх руках ти маріонетка, Як і кожен інший. Але ти намагаєшся бути особливим, Обнаживши свою душу переді мною. Що ти відчуваєш коли Дивишся в мої очі наповнені Злістю? Мені подобається твій біль, Вона хвилює свідомість. Я вдосконалююсь твоєю Слабкістю переді мною. Твоє серце б'ється, а моє мертве. Гинь дивлячись на мене, Згадуючи мене. Ти не зможеш стерти мій погляд зі своєї голови, Я вже частина тебе. Ти вибрав свій шлях розклавши Частину себе на столі. Твої очі такі гарні... Твої зіниці стають ширшими, Там одна темрява, А поряд лише один холод, але не я.

11.01.2023

4

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11432

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

45

8

3764