Існує велика кількість легенд про те, що трапляється з людиною після її погибелі. В чому заключається щастя одинокої душі і чи можливе на самому ділі життя в абсолютному безпам'ятстві?
Існує чи і зовсім сенс життя?

А я... Для чого жила я? І навіщо зараз  живу?

І, що найголовніше...

Чому би мені продовжувати жити?

В мягкому сяйві заходящого сонця темне море переливалось всіма можливими фарбами, радуючи взір.

Біловолоса дівчинка стояла на краю лодки, весело посміюючись і намагаючись втримати баланс, держучись на одній нозі.

Бідна лодочка мовчки страждала, ледве витримуючи подібних нагрузок і погрожуючи перевернутися, але дівчинку це не хвилювало.

Неприродньо спокійна морська поверхня відібражала справжню біловолосу красуню.

І все б було добре, якби не трупні посиніння на її лиці та відсутність ногтей на ніжних пальцях, сліди чиїхось рук на шиї і омалювуюча контури кісток шкіра.

Але дівчинка немовби не помічала цього.

Одягнута в чорного кольору плаття, вона немов не відчувала ні страшенного морозу, ні яку-небудь біль.

Лише зацікавленно спостерігала перед собою, намагаючись роздивитися що-небудь скрізь загадковий туман, інколи і зовсім кидаючи своєму відображенню ігриві погляди і кривляючись.

Але ж, після того, як відображення почало якось розчаровано дивитися на неї у відповідь, у неї табун мурах пробіжав по тілу і більше вона таким не займалася.

Трохи зніяковіло дівчинка почала оглядати що є навколо.

Тендітний силует слабко тремтів під вітром. Шкіра вже давно прилипла к кісткам, омальовуючи кожен їх контур.

Іздалека дівчинка здавалася красунею, а зблизька — кожен міг зрозуміти, що вона  — всього лише труп. 

Немовби усвідомлюючи це, дівчинка осознанно трималася на дистанції від берегу. 

І не повернула би навіть голови в його сторону, якби не повний відчаю птичий крик.

Тут море не тривожилося, немовби відчуваючи недобре.

Схопившись за весло, дівчинка тут же направилась туди.

Розум твердив розвертатися, почуття — пливсти.

Як тільки берег став трохи ближче, вона відразу змогла розібрати декілька силуетів.

Очі її широко розкрилися від жаху, що відчула вона, побачивши, що на самому ділі там коїлося...