SVURCE VF PAIN

CVLD BLVVDED

You annoy bringing discomfort to MY LIFE, The only gift of life WILL BE THE ABSENCE OF YOU, I went huntin' to kill you, YOU'VE NO CHANCE TO SURVIVE, I HATE BASTARDS LIKE YOU, 'CUZ OF YOU, MY NERVOUS SYSTEM IS DESTINED TO DIE... ARE YOU HAPPY? I'VE ALREADY FIGURED OUT YOUR IDENTITY, THE DECISIVENESS OF MY ACTIONS MAKES ME INSANE, THE ESSENCE OF CRUELTY SWALLOWED MY WHOLE HUMANITY, I'M DONE WITH GRACE, WITH CRUELTY I CAN'T BE ALRIGHT, I'LL KILL YOU IN FRONT OF THE WHOLE CITY, YOU KNOW THAT IT WAS YOUR RIGHT, AND YOU CHOSE THE PATH STRAIGHT TO DEATH, BUT FOR WHAT?... You are the person who brings me discomfort, I'll cut your damn hands, they hurt me, Bruh, Say thank you for not tearin' your body apart, Although I can burn you, Yeah, My fantasy develops like yeast, it is limitless, Fuck all the tears, I'm a feisty person, I wish you hadn’t bothered me this season, I’ll kill you for a reason, I'VE A REASON FOR IT, YOU FUCKING ANNOY ME, YOU HAVE AN ANNOYING NATURE, YOU'VE AN ANNOYING CHARACTER AN' I WANNA DESTROY IT, YOU ARE MY SOURCE OF PAIN... YOU ARE MY SOURCE OF PAIN... YOU ARE MY SOURCE OF PAIN... 'CUZ OF YOU MY NEURONS IN THE BRAIN DIE, I CAN’T FALL ASLEEP AT DAY OR NIGHT, I ALWAYS SUSPECT YOU'RE FOLLOWIN' MY LIFE... You annoy bringing discomfort to MY LIFE, The only gift of life WILL BE THE ABSENCE OF YOU, I went huntin' to kill you, YOU'VE NO CHANCE TO SURVIVE, I HATE BASTARDS LIKE YOU, 'CUZ OF YOU, MY NERVOUS SYSTEM IS DESTINED TO DIE... ARE YOU HAPPY?

2020-06-05 04:19:06

6

0

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

2673

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12311