Книга долі — невимовний фатум дух

Юлія Гаргат

Книга долі — невимовний фатум дух. Ти скажи моє кохання: як тебе звуть? Диво дивне — життєздатна краса. Ти скажи моє натхнення: як там твоє життя? Часом війни, часом болі — не підвладний часу страх. Ти скажи мій скарбе: Як там твій прах? Жити, помирати — народжуватись знов. Ти скажи моя доле: кохання буде знов?

2022-12-03 20:53:00

Інші вірші поета

Минуле Змінюється все... Дивно як міняється час Гори

Інші поети

A@ K@

@AK9197

Jason Fairhurst Wall

@forever_is_always_now

Hania K.G.

@ArkCrimson

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

12477

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15926