Диалог

White_Fox_

( Это можно воспринять не как стих ) «— Эй, друг, ты весь промок! Ну где ты был, я ведь ждала... — Заткнись и не трогай меня, надоела уже! ПОБИЛИ МЕНЯ! Из-за тебя… Дура! — Из-за меня? Почему же? —(…) Зачем ты россказала ему о игре??? И как я теперь с поламаной рукой?! Ты хоть понимаешь что НАТВОРИЛА?! Видеть тебя не хочу, убирайся из моего дома, тупица! Дура!!! Ты понимаешь? И (нец. Лекс) ты мне нужна такая, ПОДРУГА?!!!-кричал он, пихая её лежащую на полу, ногами. — Поламаной??? Я вызову скорую, погоди! И ещё одно,-сказала она выходя.—можно было спросить не я ли это сделала. А теперь смотри в окно и подумай что ты сделал. Отвечу тем же: зачем ты мне... нужен... такой друг... Она ушла в слезах пустых, А он смотря в окно увидел правду. Её простил. Но было поздно возвращать, побил подругу, устал ей врать. А что увидел тот падлец? Сам догадайся, ты у нас мудрец.» Сказав историю свою из детства, смотрела девушка в глаза тому, кто причинил ей столько боли, то ли мести. Не видела она там друга, А именно пустое место.Что даже в сильные её недуги, Так и стоял на месте, смотря на девушку без чести и умершей уже подруги. То ли виделась она ему, обиженая жизнью. То ли хотел любовь вернуть свою, Что пробежала рядом рысью. (Первый раз пишу что-то подобное, простите если совсем плохо... Я старалась…😣)

2019-02-12 16:34:02

9

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Asteriya

Ой, а мені сподобалося 😆😳 Прикольно так вийшло 😳😁😉😆 Дякую за цей "вірш" 😁😉 Додала собі в закладки 😍😳😁 (P.s. можна силку на арт, що на фоні?😍😁)

Відповісти

2019-02-13 22:33:43

1

White_Fox_

@Asteriya Ой, дякую😻😻 Силку незнаю, я пошукаю, просто він у мене вже дуже давно😅

Відповісти

2019-02-14 13:12:26

1

Asteriya

@White_Fox_ Ясненько)))(якщо знайдеш той арт, то напишеш😊😉😆)

Відповісти

2019-02-14 14:10:41

1

Схожі вірші

Всі

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

46

5

1924

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

2411