Двоє
Вікторія Прохоренко
Коли я плачу ти смієшся. Ти сієш горе, А я пожинаю. Не те щоб сумно, Та я плачу. І щось в середині щимить. На вухо ти шепочеш, Та через шум тебе не чую. Ти мій, А я така маленька та самотня. Шелест трав осінніх, І ми двоє серед гаю. Ти стоїш, А я дивлюся тобі в віччі і гадаю: "А чи любиш чи лиш граєш?" Ти цілує а я таю.
2018-05-21 20:33:37
6
0
Інші вірші поета
Життя минуле на замок замкнула Не віриш Люди Врятуй
Інші поети
BON BON
@bon_bon_c0xu
TVOY 50/50
@fidelium_semper
HAZEL GRACE
@just_another_someone
Схожі вірші
Всі
Крапка
Ай
Коли я опинюся в твоєму полоні, це буде найсолодший кінець моєї історії. Це буде крапка на кар'єрі поета, ніяких почуттів вміщених на папері. Це буде найсолодший початок моєї любові – моє кохання ловитимеш у кожному слові, у кожному погляді, у кожному русі. Вірші не потрібні будуть, вони стануть безвкусні.
70
0
3234
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12367