З куплених дорогою до дому найнеобхідніших продуктів швидкоруч приготувала вечерю: салат із свіжих помідорів, огірків та фети. Посмажила дві порції риби та відварила гречки з власних запасів. З кухні по всій квартирі розносилися смачні запахи простої, але смачної та ситної вечері.

В білому халаті розчервонілий від пару та з вологим скуйовдженим волоссям до столу сів Адам, вигляд він мав куди кращий ніж раніше, певно вже зовсім очуняв після вчорашнього. А як побачив оповиті парою страви на столі, то і геть просвітлів. Всівся навпроти та з запалом почав наповнювати тарілку поки та не заповнилася з верхом.

— Дуже люблю домашню їжу, ціную її більше ніж найвишуканіші страви від світових кухарів, але особливий смак їй, як на мене, надають руки близької людини.

Ми обоє ніяково змовкли, якийсь час просто вечеряли, а потім Адам неочікувано розірвав тишу :

— Ти дуже смачно готуєш, хто тебе навчив? Я якось не роздумуючи бовкнула — кохання до чоловіка.

— А чи змогла б ти покохати мене?

Я заклякла від запитання, але воно було сказано буденним голосом, тож лише невизначено стенула плечима. Хотілося б кохати такого чоловіка. Адам був явно моїм типажем, високий з сірими очима та білосніжною посмішкою, але було відчуття що з часу останніх стосунків я подорослішала і постаріла одночасно на мільйони років. Зараз мені було замало лише гарного та заможного чоловіка поруч. Більше не була готова лише віддавати всю себе до каплі, я хотіла брати — стільки скільки б змогла, стільки щоб заповнити пустку, яку створили минулі відносини. Я хотіла, щоб мене кохали, до нестями, не за пружні груди чи сідниці, не за смачні обіди чи вечері, не за палкий та пристрасний секс, а лише за те, що я є. І щоб усім — усім могла поділитися з цією людиною, і щоб він перевернув мій світ горідригом. Щоб плакала і сміялася разом з ним. Але струсивши ілюзію різко запитала

— А ти зміг би? І яка ціна твого кохання?

Моє запитання не збентежило чоловіка, і він дивлячись прямісінько в мої очі своїми, відповів

— Думаю ти варта найщирішого кохання у світі, і можливо я б міг тобі його дати, але...

На мить кімнату заповнила тиша, а потім з сумом в очах він додав:

— Але зараз всередині мене глибока порожнина, яка знищує мене, і усіх довкола. І створена ця порожнина щирим коханням, яке ця клята доля в мене відібрала. Не хочу зараз філософствувати на тему “Чому я, і за які заслуги”, але мені болить, і як ти вже бачила — все це заливаю алкоголем, чи тому, що болить і гноїться всередині все, чи щоб просто забутися, і не бачити її в снах.

Ми знову сиділи в тиші, я длубалася виделкою в тарілці, і всередині вже вкотре щось зрадницьки защемило. Думаю це реакція на його почуття до коханої, якої, як я зрозуміла, немає серед живих, але розпитувати про те, що сталося, я не схотіла. Розкаже сам, якщо порахує за потрібне!

Розмова між нами цього вечора вийшла незвичною, але це з якого боку глянути. І взагалі, якщо взяти до уваги дивність наших відносин, то це, ще далеко не найдивніше, бо йдучи спати, він без вагань чмокнув мене в губи, і влігся у вітальні на диванні. Адам не робив спроб чіплятися, не ліз зі своїми французькими поцілунками. Це був невинний, я б сказала дитячий поцілунок, бо так часто цілуються діти в садочку. Але в середині піднялася хвиля жару, захотілося ще. Я не знаю, що то було, і швидше за все завтра удам, що нічого не було, бо нічого і не було, але я знову відчула себе жінкою! В голові промайнуло — може він дражниться?