Ми сиділи в авто, і кондиціонер приємно обдавав теплом моє тіло і змерзлу душу.
- Хто ти за фахом, або де працювала?
- Я давно не працювала, понад п'ять років сиділа вдома, але раніше я була головним бухгалтером в одному з відділів компанії “Ірвін”.
- Не погано, це зовсім непогано. Ти не дурна жінка, а я маю слабкість до розумних жінок, ну знаєш, закохуюся в них і їх розум. Його слова були ще одним дурнуватим жартом, але було в голосі щось, що говорило про те, що це не такий вже й жарт, і звісно було приємно потішити своє его такими улесливими словами.
Я ніяк не могла зрозуміти що з цим чоловіком не так, він був непоганої зовнішності, я б сказала навіть симпатичний. Мав розкішний будинок, і навіть власний міні салон авто, в гаражі під будинком, - дорогих та розкішних. Але в очах бачила лише розчарування та відчай, та і не п'ють щасливі люди зранку алкоголь, я б навіть сказала - заливають в себе. Щось з ним було не так, бентежило його, бо ну не горів вогник життя в його очах. Але ким я була, щоб лізти з своїми незручними питаннями в його “ідеальне” життя, та і зустріч ця була скоріше за все випадковістю. Ось зараз трохи пограється в фею хрещену і відпустить, а я і не дуже сперечалася, бо вибору особливо і так не було, або скласти йому компанію, або вештатись вулицями і думати як заробити грошей, та куди податися.
Ми під'їхали до одного з найбільших в місті бізнес-центрів, поруч з відомими брендовими магазинами одягу.
- Давай так, я мушу з'явитися у відділі, вони там якийсь договір укладають, кілька підписів і я весь твій, а ти можеш поки випити кави, ось в тому кафе, і з цими словами Адам безцеремонно тикнув пальцем просто перед моїм носом, показуючи кафе. Я хотіла сказати, що можу почекати його і на вулиці, але він енергійно та швидко покинув авто, і вже за мить відчиняв дверцята авто з мого боку, він протягнув мені руку, як справжній джентельмен, яку я проігнорувала, вибравшись з салону і без його допомоги. Для мене було загадкою як в цій людині вживаються хамовитий характер, грубіян, і манірний вихований джентельмен.
- Ок я пішов, а ти будь хорошою дівчинкою і почекай мене там де ми зумовилися. Він вже розвернувся, і зробив кілька кроків, але тут різко обернувся, дістав з кармана спортивних штанів портмоне, адже переодягнутись в діловий одяг так і не додумався, і протягнув мені кілька купюр.
- Я мало не забув що ти в нас безхатченко, в його словах не було грубості надмірності, лише насмішка, і мене образило це сильніше ніж мало б, кортіло стерти його насмішкуватий погляд, і нахабну посмішку добрячим ляпасом, і хотілося плюнути між очі. І я забарилася на мить, не хотіла брати гроші, або мати з ним справи, а потім повернулася в реальність, схопила одну з купюр, і повернулася навіть не дивлячись йому в очі. Чи було мені соромно? Так було, але врешті решт це не гірше ніж подачки Роберта, і я жила так не один рік, що ж заважає мені зараз просто продовжити такий спосіб життя. До горла підкотився гіркий клубок, і я зайшла спочатку в торговий центр, купила в тютюновому відділені дві пачки цигарок, і найдешевшу запальничку, а що, користуюся моментом. Вийшла запалила і смачно затягнулася димом, хотілося вдавитися ним, але я лише погралася солодкувато гірким смаком у роті і випустила хмарку вбивчого диму в небо. Сіла на терасі, замовила пляшку води, і з апетитом викурювала цигарку за цигаркою, навіть не роблячи перерви між ними. Я і раніше балувалася цим, але ніколи не курила серйозно, або на постійній основі, лише в компанії подруг, декотрі з яких курили, або коли була на підпитку, теж частіше за компанію. Подруг... Це слово навіть коли подумки прокрутила його в голові, відкликалося різким поколюванням в середині - це боліла душа. Бо Карина слухавку так і не взяла, сама теж не перетелефонувала, а інші, їм не наважувалася навіть зателефонувати, бо добре знала не з інших вуст, якими жорстокими вони можуть бути до тих хто низько впав. Я була досить довго частиною цього кубла, щоб вивчити їх.
На вулиці було холодно, дощу не було, але кінець осені, може і сніг випасти за кілька днів. Скоцюрбилася від ознобу в тілі, щільніше згорнулась в гарне, але легеньке пальто, та до середини так і не наважилася зайти. Адам збрехав сказавши що він скоро повернеться, бо навіть за півтори години я все ще сиділа на вулиці. Почувала себе покинутим цуциком, але вперто сиділа і думала, бо холод добре охолоджував пил і серце, і змушував голову працювати. В який момент і що я зробила не правильно, де помилилася ? Чому Роберт знайшов іншу альтернативу мені? Я не була ідеальною, але робила все можливе, щоб зробити наше життя затишним, щоб наш сімейний вогонь горів яскравим полум'ям. Ох блін, з своїх думок хотіло сміятися, а ще плакати, яка сім'я? Про що це я? Чи була я йому жінкою, чи народила я дитину, чи хотіла я цього? Так хотіла, особливо дітей, і навіть намагалася говорити про це з вічно зайнятим Робом, але він висміяв мене, і лише поклав нашу розмову на кпини, типу яка з мене мати? А згодом наполіг, коли я почала знову розмову про дітей, щоб я і думати забула, бо не треба йому спиногризів, які цілодобово верещатимуть, йому і мене досить, а дітей він не хоче і не готовий до них. А що я, замість того, щоб обговорити це ще раз, або просто зібрати речі й піти, як ідіотка з усім погодилася і стулила пельку. А вночі мріяла про сина чи дочку і мучилася питаннями та сумнівами стосовно того чи справді я була б поганою матір'ю, під голосні сопіння та храп Роба. З сумних спогадів мене виштовхнув голос Адама, який сидів навпроти та щось говорив, але я навіть не помітила коли він прийшов та зайняв стілець поруч. Я голосно втягнула повітря, підперла голову рукою та вдала що уважно слухаю його скарги на ідіотів підлеглих, які не можуть впоратися без нього. Змерзла настільки, що вже не відчувала холоду, але Адама це мало бентежило, поки я не почала стукати зубами. І він зупинив свої тупі балачки ні про що, вигляд його став серйозніший, і чоловік мало не волоком затягнув мене до середини. Попросив молоду світловолосу дівчину увімкнути потужніше кондиціонер, та замовив гарячий чай. Чи я була ідіоткою і мрійницею, чи він був турботливим?