Трансгуманизм
Я устал терзаться, Как иду скрежит. Нужно запускаться, И идти в ритм. Мои части тела, Уже давно не мои. Их интересует только дело, Лишь бы были полны строи. Как же оно скрежит, Вместо сердца апарат. По трубкам смазка бежит, Предавая телу такт. Здесь множество таких, Несчастных и покорных. Живому начало из мастерских, Из лабораторий плодотворных. Кто такой человек? Живой или железный? Мы все лишь челомех, Новый вид технопрогресный. Новая жизнь, новый зов, Трансгуманизм среди детей и стариков. Скрежит и тик, задаёт ритм, Все мы рождаемся из серых цехов. Вырву своё сердце! Пускай оно сгорит. Из головы чип на герцы - Будет мной разбит! Я не буду подчиняться, Я не челомех! Не хочу больше изменяться, Хочу зваться "человек".
09.02.2022
5
0
Схожі вірші
Всі
"Hannah"
Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
68
6
16023
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4859