Горобина
М'яке Сонечко осіннє
ранком вийшло погуляти.
Неквапливо,
безтурботно,
просто скрізь позаглядати...
Бо свої гарячі сили
щедро Літу дарувало,
Після доброї роботи
Сонечко відпочивало.
Роздивлялось з попід хмарок,
лагідно всім посміхалось.
І дерева навкруги
в колір Сонця одягались.
Листячка червоно-жовті
з Вітром тихо шепотіли,
а ранкові чисті роси
на них сріблом блискотіли.
Верба
убраннЯ блискуче
в вітах-косах колисала.
А руді Дубочки
хвацько чуби вітром зачесали.
Чепурна Берізка
листя
ніжно золотом вкривала.
Та красуня Горобина
вишуканіша стояла.
Вдячно прийняла осінні
кольорові подарунки.
Мов майстриня рукоділля
сплела листя візерунком.
І обарвила його,
взявши сонячні відтінки...
А крізь мереживо бурштинне
червоніли ластовинки.
Сонце серед всіх прикрас
особливе щось шукало.
І, звичайно, Горобину
з поміж всіх дерев обрало.
Крізь мережево листочків
промінцями блискотіло.
Горобина ж
ягідками-зірочками мерехтіла.
Коли Сонцю час настав
на хмарці
спатоньки вкладатись,
воно зовсім не хотіло
з Горобиной розлучатись.
Чи то промінці застрягли,
чи то гілля їх тримало...
Сонечко
між ластовинок
спокійнесенько дрімало.
05.11.22
2023-03-31 17:46:46
3
0