Святковий Настрій
для Аліси
Сумує дівчинка Аліса,
бо Настрій Свята загубився.
Може він з дороги збився,
коли ішов широким долом,
котився схилом крутогорим?
Чи, поспішаючи, втомився
і у засніженому лісі
відпочити зупинився?
Може Настрій шлях шукає
від дому
до чужого краю,
де мешкає тепер Аліса...
От тому і забарився.
Зажурилася Аліса,
бо, чомусь, Зимовий Настрій
разом з груднем не з'явився.
Не прикрасила Зима
ласкаві пляжі снігом білим.
Як без снігу святкувати,
дівчинка не розуміє.
І її дитяче серце,
мов бурулька крижаніє
від вітерця тепленького,
що з чужого моря віє.
Не хоче дівчинка Аліса
Зимове Свято помічати.
Бо то - природньо для людини,
за рідним домом сумувати.
Та якось,
чарівним світанком
згадає дівчинка Аліса,
що її козацький рід
біді ніколи не корився.
Що - україночка, згадає.
Норовлива.
Гонорова.
І значить, що ніколи в скруті
Надії й Віри не втрачає.
Розумна дівчинка Аліса
зможе Настрій відшукати.
Бо ні найширша чорна смуга
і ні найгірша в світі туга
не можуть без кінця тривати.
І доречі,
без снігів свята веселими бувають.
Бо на хист життю радіти
стереотипи не впливають. 😉
10.12.23
13.12.2023
3
3