Наш колючий мандрівник,
щоб позбутися тревоги,
відбіг подалі від дороги.
Перетинаючи пустир,
ховався у сухій траві.
І згадував про небезпечні
темні хащи лісові...
Якось, Їжачок жуками
біля ставочка ласував.
Послизнувся.
І зненацька у холодну воду впав.
Та до берега уважний Їжачок
не поспішав.
Бо помітив, як за ним
рудий лис спостерігав.
А, якось влітку, Їжачок
у лісі серед ночі,
побачив, прямо над собою,
величезні жовті очі.
Обережний Їжачок
причаївся і дивився,
як хижий нічний птах
на дереві усівся.
Очима жовтими моргнув.
М'яко крилами змахнув.
Страшні пазури розкрив.
І з дерева в пітьму злетів.
Перервали його спогад каркаючі голоси.
І, швиденько перебігши
голу пустку навскоси,
Їжачок
знайшов те місце,
де було повно смакоти!
Граки, галки і ворони
позліталися туди.
Тільки
неприємний запах,
Їжачка, щось
не манив.
Та ще й свої м'якенькі лапки
бридким... чимось, забруднив.
До того смороду і бруду
лісовий мешканець не звик.
Замість місця чарівного
малий потрапив на смітник.
Передумав Їжачок
сміттям з баків пригощатись.
Розвернувся.
І зібрався в ліс -
додому повертатись.
Раптом прислухався.
Бо крізь гучні пташині крики
йому вчулися
злостиві, погрозливі, сердиті
рики.
Озирнувся і побачив,
як від тих сміттєвих баків
в його бік повільно йшли
три роззлючені собаки.
Не сховатись.
Не втекти.
Що маленькому робити?
Лише гострі голочки
його можуть захистити.
Їжачок ледь не зомлів,
не вірячи у порятунок.
Та швиденько загорнувся
у свій колючий обладунок.
Чекав.
З останніх сил тримався.
Та, очікуваний напад,
все чомусь, не відбувався.
Зжався у тугий клубок
наш сміливий Їжачок.
Тому, бачити не міг,
як випадковий перехожий
на допомогу йому біг.
Як псів бездомних розігнав.
І Їжачка з землі підняв.
Їжачок із колючок висунув
цікавий ніс.
Розплющив очка.
І побачив, як хтось,
кудись його поніс.
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку