Друзі зацікавлено
разом роздивлялися,
як до роси блискучої
промінці торкалися.
Слухали,
як у садочку пташки розспівалися.
Дивились,
як у траві квіти розкривалися.
Як до квітів
із гудінням бджілки прилетіли
і працьовитим подружкам
квіточки раділи.
Коли щасливий Їжачок
навкруги дивився...,
несподівано
про дім спогад-сум з'явився.
Пролітаючи повільно,
легенький вітерець дмухнув...
... відчувши запах хвої й листя,
Їжачок важко зітхнув.
Дарма
Рудий до гри його запрошував щосили.
Повернутися до лісу
Їжачку дуже кортіло.
І вже не тішила його трава,
що в росах блискотіла...
Веселий настрій Їжачка
сіра туга захмарила.
Після прогулянки
в малого апетит зовсім пропав.
Їжачок сидів в куточку
і за домом сумував.
Навіть, Рудий друг не грався.
Поруч з Їжачком лежав
і на нього співчутливо,
з розумінням поглядав.
Марно
тихий Їжачок засумував й почав журитись.
Марно
думав, що ніколи не зможе в лісі опинитись.
В цій історії
його ніхто неволити не буде.
Бо врятували Їжачка
турботливі і добрі люди.
Від холодів ранньо-весняних
в теплій оселі прихистили.
І зголоднілого малого,
як годиться, пригостили.
Та, коли пора настала
травнево-теплої весни,
Їжачка поклали в кошик
і до лісу понесли.