Світанком Сонечко серпневе
дерев верхівки золотило
і пОлисками промінців
пташок сплячих розбудило.
Цвіріньканням і щебетанням
пернаті новИй день вітали
і Жоріку, що ще дрімав,
сон додивитись заважали.
Ввісні він був не кошеням -
котом дорослим і бувалим.
Не знаючи страху,
у бійках вирішував котячі справи.
Під прИжмуром жовтих очей
усі собаки ціпеніли.
За мАхом пишного хвоста
його люди розуміли.
З вечора на підвіконні
Жорік спати умостився
і тепер, крізь скло прозоре
роздратовано дивився
на невгамовних горобців,
що за вікном бійку вчинили
й непомічаючи кота,
його мисливську суть будили.
Згадавши сон,
і себе в ньому,
мов кіт дорослий, причаївся...
І на галасливу здобич,
не зводячи очей, дивився.
Прицілювався.
Лаштувався.
Вушка пригнув.
Чогось чекав. І дочекався.
Як підстрибнув!
На скло віконне наштовхнувся.
Зніяковіло озернувся.
Присів.
Умився.
Потягнувся.
Зістрибнувши з підвіконня,
забув невдале полювання.
Хвостик підняв
і неквапливо прямував
на звичне місце годування.
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку