- Привіт! - сказав Бог.

- Здравствуйте, хто ви? - запитав померлий.

- Я творець твого світу. Твоя коротка подорож завершилася, і я знаю, що ти б хотів жити вічно. Це так?

- Вічно? Так, мабуть.

- У тебе є така можливість. На початок скажу тобі, що якщо ти відмовишся, я просто відправлю тебе жити нові та нові життя, і більше у тебе такої можливості, як зараз, не з'явиться. Це винятковий випадок.

- Винятковий випадок... - прошептав померлий.

- Саме так! Взагалі-то ви і так безсмертні, але згідно з правилами гри завжди забуваєте свої попередні життя. Але тепер мені потрібні помічники, тому я вирішив наділити деяких людей своєю силою. Ти перероджувався вже багато разів, і на цей раз я тебе помітив. Ти мені підходиш.

- І скільки разів я вже жив? - запитав померлий.

- Я не рахував, але за останні три свої життя ти почав висловлювати бажання жити вічно. Ти не просто висловлював його, багато хто мріє про це. Ти був одержимий цією ідеєю. У попередньому житті ти був лікарем, в перед-попередньому - біологом. Кожного разу ти шукав спосіб подовжити своє, і не тільки своє, життя. Але, на жаль, це неможливо. Не в цій площині.

- Тобто жити вічно на нашій планеті неможливо?

- Так, неможливо. Ви приречені вмирати і перероджуватися.

- Розумію. Але... що ви хочете мені запропонувати?

- Ти можеш перейти в іншу площину. Є два варіанти: перший - ти втратиш пам'ять про своє нинішнє життя, другий - пам'ять про земне життя залишиться. Що тобі більше подобається?

- В чому питання, звісно, я хочу пам'ятати себе!

- Добре. Але у мене в такому разі є одна умова. Твоя безсмертя буде безпосередньо залежати від твоєї праці.

- Про що це?

- Тобі потрібно буде постійно піклуватися про харчування, і якщо ти не справишся, ти помреш.

- Помру? А що буде після смерті?

- Ти повернешся на планету, втратиш пам'ять і почнеш знову жити звичайним життям людини.

- Тобто, фактично, я нічого не гублю?

- Можна сказати й так. Ти нічого не втрачаєш - це точно.

- А який другий варіант?

- Другий варіант - пам'ять ти втратиш, але здобудеш можливість жити вічно без будь-якої праці. Правда, обов'язки будуть і в тому, і в іншому випадку, просто в першому випадку від цього буде залежати твоє життя, а в другому випадку - можливість жити щасливо.

- Жити щасливо?

- Ну так. Я маю на увазі, що за виконання певних обов'язків даю винагороди. Цих винагород досить, щоб ви, здобуваючи вічне життя, продовжували діяти в моїх інтересах. Як інакше я міг би вас змусити?

- А якщо я не буду виконувати обов'язки?

- Тоді твоє життя стане тьмяним, сірим, нудним, порожнім.

- Ось так!

- Так. В другому випадку ти просто помреш і втратиш пам'ять, і будеш приречений вічно перероджуватися на землі. Так що ти обираєш?

- Я обираю Пам'ять!

- Отже, Метте, ти обираєш пам'ять? - запитав Бог.

- Ви не сказали, які у мене в такому разі будуть обов'язки, - відповів Метт.

- Ах, так. Тобі потрібно буде харчуватися людськими почуттями, очищаючи їхні душі від можливих осадів. Мені доводиться витрачати багато сил, щоб підтримувати душі у первозданному вигляді, щоб цей світ був таким, яким він є.

- Харчуватися почуттями... А що станеться з людьми, коли я буду харчуватися їхніми почуттями?

- Ну, взагалі-то нічого незвичайного, на них це ніяк не вплине, це просто допоможе підтримувати їхні душі у незамутненому вигляді.

- Зрозуміло... якось так...

- А ще ти зможеш спускатися до людей у своєму образі та жити на землі, якщо тобі це з часом буде потрібно, правда, від необхідності харчуватися це тебе все одно не звільняє, тому тобі доведеться якось це все поєднувати. Що скажеш?

- Цікава пропозиція. А що роблять "вічні"?

- Вічні? О, ти про другий варіант! Вони збирають та повертають назад померлі душі. Та ще роблять з душами кілька важливих маніпуляцій перед тим, як відправити їх назад.

- Ага. Значить, вони підтримують життя незмінним? А я буду очищувати ці душі, щоб зберігати їхній первозданний вигляд? Думаю, мені це підходить.

- Ось і чудово. Так що, домовились?

- Так.