Колишня
Моє кохання я хворію , здається навіть помираю , або померла вже ( не знаю ) Скажи , що зараз відчуваєш ? Чи ще кохаєш як тоді ? Або вже і забув про мене, як про всіх інших ? Ти ліжко до іншої лягаєш ? (Так?) Невже в її обіймах ти себе краще почуваєш ? Чи ти кохав мене як їм говориш ? Чи брешеш їм як і мені ? \ ~~~~~~~~~~~~~~~\ Я брешу їм, і так щодня. І ця брехня мене з'їдає. Кохана ... Для себе правду я вже втратив, Я був з тобою просто так Присутністю своєю життя тобі труїв . Брехня, собі я брешу, себе я хочу обдурити, та не виходить. Невже це все ? Такий кінець ? Тебе ніколи не забуду. З серця не зможу викинути геть . Моє ти серце забирала і повертала його знов . Ти грала з ним в дитячі ігри, і роблячи мені на зле, ти дарувала йому радість і повертала до життя . Я пам'ятаю силует твій, який залишився в очах. Та серце болить й нестримно плаче. Та вже ніколи не пробачить , тієї гордості Собі . Воно чекало що пробачиш , та ти мовчала всі ці дні .
2021-10-14 17:02:21
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
просто веселка
Прекрасний вірш🙂
Відповісти
2021-10-18 20:07:11
2
Tianna Mase_
@просто веселка дякую 🙃😁❤️
Відповісти
2023-01-19 13:51:49
1
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1328
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1671