Колишня
Моє кохання я хворію , здається навіть помираю , або померла вже ( не знаю ) Скажи , що зараз відчуваєш ? Чи ще кохаєш як тоді ? Або вже і забув про мене, як про всіх інших ? Ти ліжко до іншої лягаєш ? (Так?) Невже в її обіймах ти себе краще почуваєш ? Чи ти кохав мене як їм говориш ? Чи брешеш їм як і мені ? \ ~~~~~~~~~~~~~~~\ Я брешу їм, і так щодня. І ця брехня мене з'їдає. Кохана ... Для себе правду я вже втратив, Я був з тобою просто так Присутністю своєю життя тобі труїв . Брехня, собі я брешу, себе я хочу обдурити, та не виходить. Невже це все ? Такий кінець ? Тебе ніколи не забуду. З серця не зможу викинути геть . Моє ти серце забирала і повертала його знов . Ти грала з ним в дитячі ігри, і роблячи мені на зле, ти дарувала йому радість і повертала до життя . Я пам'ятаю силует твій, який залишився в очах. Та серце болить й нестримно плаче. Та вже ніколи не пробачить , тієї гордості Собі . Воно чекало що пробачиш , та ти мовчала всі ці дні .
2021-10-14 17:02:21
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
просто веселка
Прекрасний вірш🙂
Відповісти
2021-10-18 20:07:11
2
Tianna Mase_
@просто веселка дякую 🙃😁❤️
Відповісти
2023-01-19 13:51:49
1
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3224
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2300